Арсенал гумористичних засобів у «Кайдашевій сім’ї»

I.      І. Нечуй-Левицький — неперевершений майстер сміху. («Кайдашева сім’я» — це твір про українське село пореформеного періоду. Із сцен життя родини Кайдашів, часто комічних і смішних, вимальовується картина життя темно­го, затурканого панщиною селянства, реалістична й трагічна за своєю суттю. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький постає перед нами як непереверше­ний майстер сміху, хоча сміється автор часто крізь сльози, співчуваючи сво­їм героям, які марнують власне життя у сварках, нехтуючи законами народної етики й моралі.)

II.     Різноманітний арсенал гумористичних засобів. (Повість «Кайдашева сім’я» сатирично-гумористична. Висміюючи дріб’язковість, егоїзм, безпричинну не­нависть, користолюбство членів родини Кайдашів, І. Нечуй-Левицький вико­ристовує різноманітний арсенал гумористичних засобів.)

1.     Елементи сатири у повісті. (Сатира — це гнівне осудження в творі явищ суспільного і особистого життя. Сатиричні образи, як правило, виклика­ють у читача почуття обурення і огиди до негативних явищ життя, зобра­жених у творі. Не можна не співчувати Омелькові Кайдашу, який на старо­сті літ замість подяки дочекався від сина стусана в груди, знеславив батька на все село. Автор висловлює жаль із приводу руйнування етичного кодек­су, за яким споконвіку жила українська сім’я і в основі якого був принцип «шануй батька й матір своїх».

На ту пору не можна виправдати самого Кайдаша, який частенько за­глядав у шинок і вже коли починав пити, то не вмів вчасно зупинитися. Ця шкідлива звичка й призвела його до трагічної смерті.)

2.     Гумор — доброзичливий сміх. (Гумор — це сміх, який не ставить за мету викриття явища, це добродушне підсміювання. Засобом гумору часто ви­кривають окремі вади і недоліки в житті. Так, письменник підсміюється з Кайдашихи, яка через свою пихатість часто потрапляла у кумедні ситуа­ції. Згадаймо, як вона, приїхавши до Балашів на оглядини й зрозумівши, що вони бідні люди, вирішила продемонструвати свою пиху, тому увійшла в хату з гордо піднесеною головою. Оскільки двері були низькі, то Кайда- шиха, випроставши голову, боляче вдарилася об одвірок і набила здоро­венну гулю.)

3.     Гумористичні засоби, використані в повісті. (Письменник використовує найрізноманітніші гумористичні засоби. Найчастіше автор вдається до опису гумористичних за своєю суттю ситуацій, у які потрапляють персо­нажі твору. Такі комічні сценки — невід’ємний структурний компонент тексту повісті. Це, наприклад, епізоди з горбом, який ніхто не хоче розко­пати, хоч через нього поламалося десятки возів, це пригоди п’яного Кай- даша, це сімейні баталії Кайдашів тощо. І. Нечуй-Левицький часто досягає комічного ефекту суто мовними прийомами комізму. Найхарактерніши­ми з них є гумористичні порівняння. Наприклад: Карно «витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота», Мотря «вискочила з-за вугла, наче козак з маку» тощо.

Автор вдається до гумористичних метафор: про Кайдашиху сказано: «До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона... підсолоджувала свою розмову з ними» та літоти: «В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліно».)

III.     «Сміх — велике діло» (Гоголь). (Повість «Кайдашева сім’я» викликає не тільки сміх, а й серйозні роздуми, змушує кожного глянути на себе збоку. Ми розу­міємо, що Нечуй-Левицький звертається до засобів сміху не заради сміху, він співчуває своїм персонажам, серед негативного хоче підкреслити і щось пози­тивне. Окремі місця твору звучать дійсно як сміх крізь сльози.)