Франко-видавець

I.       Місце видавничої діяльності у житті І. Франка. (Вивчаючи біографію І. Фран­ка, звертаємо увагу на той факт, що письменник співпрацював із багатьма ви­давництвами або газетами. Видавнича діяльність у житті Каменяра посідала досить значне місце. Особливо міцні стосунки зав’язалися в нього із товари­ством «Просвіта», членом якої він був протягом тривалого часу. Письменник друкував у його виданнях свої твори, обіймав посаду редактора періодичних видань «Просвіти».)

II.     Роль І. Франка у розвитку видавничої справи в Україні.

1.     І. Франко — член редколегії журналу «Друг». (Ставши студентом філософ­ського факультету Львівського університету, І. Франко увійшов до скла­ду редколегії журналу «Друг». Він багато зробив для його демократизації. Відстоювання Франком прав української культури і боротьба за українську мову привертали до діяльності журналу увагу патріотично налаштованої мо­лоді. Тут почали друкувати більше творів українською мовою, у яких висвіт­лювалося нелегке життя трудящих, розповідалося про їхні надії та прагнен­ня. 1877 року Франка було заарештовано, діяльність журналу припинено.)

2.     «Громадський друг». (За дев’ять місяців Франко вийшов із в’язниці й ра­зом із М. Павликом заснував журнал «Громадський друг». Перший його номер відкрився поезією «Товаришам із тюрми». Товариші видали всього два номери і через цензурне переслідування, не міняючи політичного на­пряму, починають видавати цей орган спочатку під назвою «Дзвін», а потім «Молот». Видання були конфісковані «за висловлені в різкій формі думки, досі в нас нечувані й беззаконні».)

3.     І. Франко — редактор робітничої газети «Ргаса». (У кінці 1878 року ро­бітники Львова пропонують І. Франкові стати редактором їхньої газети «Ргаса». Письменник планував розпочати видавництво газети «Нова осно­ва», продовжуючи традиції журналу «Друг», але не зміг втілити свій задум у життя.)

4.     Початок 80-х років — період найбільшого розквіту творчих сил І. Франка. (У цей час письменник разом із Белеєм починає видавати ілюстрований літературний та науково-політичний місячник «Світ». Тут була надрукова­на повість І. Франка «Борислав сміється», наукові статті. Всього вийшло 20 номерів журналу, а потім він через брак коштів припинив своє існування.)

5.     Знову на журналістській роботі. (1883 року Франко починає співпрацю­вати із народовською газетою «Діло» і з журналом «Зоря», у якому над­рукував свою повість «Захар Беркут». Згодом він уже входив до складу редакцій цих часописів. Приставши на пропозицію «Зорі», Франко розра­ховував зробити цей журнал демократичним виданням і залучити до співп­раці з ним передових діячів. Але народовці злякалися впливу митця на «Зорю» і поспішили усунути його з редакції часопису.)

6.     Мрія про видавництво власного журналу. (У 1884 році письменник друку­ється у варшавському журналі «Правда» та львівській газеті «Ргаса». Фран­кові не до вподоби було співробітництво із націоналістичними видання­ми. Йому хотілося видавати журнал, який би відповідав його світоглядові. Тому він виїхав до Києва, покладаючи надію на допомогу київської «Гро­мади». Але сподівання його виявилися марними.)

7.     Співпраця із «Львівським кур’єром». (У 1887 році Іван Якович почав твор­чу співпрацю із польською прогресивною газетою «Львівський кур’єр», яка тривала протягом десяти років.)

8.     Редактор видання «Житє і слово». (З 1894 по 1897 роки Іван Франко редагує літературно-політичний та науковий журнал «Житє і слово», який видава­ла його дружина Ольга Франко. У цьому двомісячнику Франко надрукував низку своїх ліричних поезій, літературознавчих та публіцистичних статей. Письменникові вдалося поставити часопис на зразок європейських.)

III.     Значення видавничої діяльності І. Франка. (Видавнича діяльність І. Франка сприяла започаткуванню нових шляхів і напрямів розвитку видавничої справи в Україні. Вона відігравала важливу роль у формуванні політичної свідомос­ті прогресивно налаштованої молоді та інтелігенції, активізації національно- визвольного руху, у зростанні освіченості народу, була важливою складовою громадсько-політичного та суспільного життя України.)