Харкову 350

350 років тому під проводом гетьмана Богдана Хмельницького війна за не­залежність від Речі Посполитої тривала вже не перший рік, і кінця їй не було видно. І хоча Польщу того часу шматувала Швеція, вона не випускала зі своїх пазурів українські землі.

Отже, перед гетьманом постало завданя знайти силу, до якої можна було б притулитися. Таких сил було небагато: Кримське ханство, підлегле Туреччині, Семиградські князівства, Москва... Або повернутися під владу Польщі.

Велись напружені переговори із Москвою. Боярській думі дуже не хотілося приймати рішення, а тим часом у розорених українських землях почався голод, значна частина населення зрушила з нажитих земель, боячись панської помсти. Цар Олексій наказав відкрити кордони для утікачів і оселити їх на московських землях біля кордонів.

Дехто оселився на території Білгородського воєводства на 5 пагорбах і 5 до­линах при злитті річок Лопань, Харків і Уди, що потім впадають у Сіверський Донець. 1655 року за «Іменним списком мешканців м. Харкова» у поселенні на­лічувалося 587 чоловіків, які входили до Харківського козачого полку.

Було побудовано і Харківську фортецю, яка розташовувалася між теперішні­ми майданами Конституції, Рози Люксембург та вулицею Клочківською.

Місто почало розростатися, і за 350 років стало таким, яким є зараз. Хар­ків’яни вже забули, що там, де зараз сад Шевченка, колись шумів ліс, куди з міста виходили таємні підземні ходи, що Покровський собор мав не стільки ре­лігійне, скільки оборонне призначення, що до середини XVIII століття місто не раз ставало на стіни, захищаючись від кримських татар. Аж доки вони не були приборкані.

Виявилося, що місто дуже вдало розташовано: якраз на перетині шляхів на Москву, Петербург, Крим і Кавказ. Тож товарообіг Харківського ярмарку скла­дав 50% товарообігу усіх українських ярмарків. А коли 1727 року з Бєлгорода до Харкова було переведено слов’яно-греко-латинську школу (Харківський коле­гіум), місто стає неабияким культурним і науковим центром. А 1805 року було відкрито університет, який мав величезне значення для всієї України.

Був Харків не лише губернським центром, а й першою столицею Украї­ни, і багато славних подій і імен пов’язано з нашим містом. Тут було створено найкращий танк Другої світової війни, тут побудовано всесвітньовідомий Держ- пром, тут у 30-х і повоєнних роках зведено великі заводи, що зробили Україну промисловою державою, тут вперше розщеплене атомне ядро, тут створювалися видатні твори мистецтва.

Це наше місто — живий пам’ятник визвольної війни Б. Хмельницького, до­помоги братньої Московської держави, що була надана в той час, коли постало питання бути чи не бути Україні.