В. Вітмен «0 налітане!»

Вірш В. Вітмена «О капітане!» присвячено президенту США А. Лінкольну, якого було вбито 4 квітня 1865 р. у театрі. Він став першим президентом Амери­ки, на якого було здійснено замах. Поет тяжко переживав смерть А. Лінкольна, із яким пов’язував майбутнє американської демократії.

Темою поезії є зображення потрясіння, яке переживало американське суспіль­ство, дізнавшись про вбивство президента А. Лінкольна.

Відомо, що американці тяжко переживали смерть улюбленого президента. Лю­бов В. Вітмена і всієї нації до президента США відчувається у звертанні до нього: «О капітане! Батьку!» Повторене кілька разів воно символізує біль від втрати рід­ної людини, рідної по духу і переконанням. А звертання до президента як до капі­тана втілює думку про те, що Лінкольн був гарним і мудрим керманичем держави.

Вірш має цікаву композиційну особливість: із кожним новим рядком, із кож­ною строфою збільшується відчуття болю і смутку за небіжчиком. Кульмінацією твору є вираження особистого суму ліричного героя за президентом, його бажан­ня власноруч врятувати А. Лінкольна.

О,   зляж мені на руку!

Який це сон зборов Тебе, о батьку мій, що зараз Ти впав і захолов?

(Переклади В. Мисика)

У вірші автор романтично порівнює Америку з кораблем, який «безпечно сто­їть після тяжкої дороги, скінчив наш бриг шалений біг», і переживає за майбутнє рідної країни.

Взагалі, настрій поезії надто сумний і тривожний, оскільки у творі відобража­ється потрясіння американського суспільства, спричинене підступним злочином. Біль американців передається за допомогою великої кількості окличних речень, що сприймаються як крик людської душі («О серце! серце! серце! О кров черво­на!», «Встань кругом подивись!» тощо).

Окрім того, туга поета і всієї нації за улюбленим президентом підсилюється плачем усієї природи за мужньою і доброю людиною. Прийом психологічного па­ралелізму допомагає створити атмосферу загальної скорботи, яку тоді пережива­ла Америка:

Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі, —

Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

Прийом анафори («Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились») ще більше підсилює сумний настрій.

Риторичне питання, яке є у поезії, змушує замислитися над темою смерті, що завжди буває неочікуваною і в яку важко повірити:

Який це сон зборов Тебе, о батьку мій, що враз Ти впав і захолов?

У вірші проводиться філософська думка про співіснування в бутті життя і смерті. Смерть забирає найдостойніших, але життя продовжується!, Залишається пам’ять і біль душі та серця:

Дзвоніть, радійте береги!

А я в жалобі знов —

Піду туди, де батько мій Упав і захолов.

Вірш написаний верлібром, тобто відсутні рима і постійний розмір, у ряд­ках різна кількість складів, а у строфі — різна кількість рядків. Та разом із тим твір має чітку ритмічну і смислову побудову, яка глибоко розкриває його ідей­ний зміст.

У цілому, твір В. Вітмена «О капітане!» можна вважати безсмертним поетич­ним пам’ятником одній із найбільш яскравих особистостей американської полі­тики, ідеї якого цінуються і в сучасній Америці.