Василь Стус та його час

I.       Трагічна доля Василя Стуса. (Життя В. Стуса — це дорога крізь тернії до зі­рок, до посмертного його повернення до рідного народу. Йому судилося прожити 47 років, із них 23 — у неволі. Поета було несправедливого засудже­но, він пройшов гулагівські табори і помер у неволі. За життя поета у нас не вийшло жодної збірки його віршів. Він сам друкував їх на машинці, робив книжечки і дарував знайомим.)

II.     Зміни у житті країни наприкінці 50-х — на початку 60-х років. (Стус прий­шов у літературу, коли викриття культу Сталіна зумовило зміни у житті краї­ни, зокрема й у мистецтві та літературі. Зростала увага до життя, внутрішньо­го світу людиіш праці — не як бездумного та бездушного «гвинтика», а як особистості, що має неповтортшй духовний світ. Найвиразніше це було по­мітно у творах В. Стуса, І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка.)

III.     Визначення тематики літературних творів. (Естетичне освоєння змін, що приніс у життя науково-технічний прогрес, розвиток космонавтики, атомної фізики, генетики, визначали тематику літературних творів. Ці зміни позна­чилися у конструюванні художніх образів, про що свідчать самі назви збірок письменників: «Атомні прелюди» М. Вінграновського, «Протуберанці сон­ця» І. Драча , «Зоряний інтеграл» Л. Костенко.)

IV.     Сприйняття сучасниками творчості В. Стуса. (За кордоном виходять збірки поезій В. Стуса. Його ім’я стає відоме в світі, твори його перекладаються ні­мецькою, англійською, іспанською мовами. А на Батьківщині — арешт, по­збавлення волі на 10 років у таборах суворого режиму, 5 років заслання. На захист В. Стуса піднялося прогресивне людство. Відомий німецький пись­менник Генріх Белль та академік Сахаров зазначали: «Вирок українському письменникові, поетові В. Стусу відрізняється своєю нелюдяністю» і закли­кали скасувати його. До цих слів українська верхівка не дослухалася, і від­правила поета на золотодобувний рудник на Колимі. І тільки за три роки після смерті — повна реабілітація «за відсутністю складу злочину».)