ОСТАП ВИШНЯ — МАЙСТЕР ГУМОРУ

І варіант

Видатний український письменник Павло Михайлович Губен- ко, відомий широкому загалу читачів під псевдонімом Остап Виш­

ня, ввійшов в українську літературу як високоталановитим май­стер сатири і гумору.

Всенародне визнання і тривала популярність творчості цього письменника зумовлюється його рідкісним талантом, глибоким, тонким знанням народного життя, і, головне, знанням природи і законів гумору. Остап Вишня вважав, що література, а передусім, гумор, — «дуже делікатна штука*. «Недобереш — погано, перебе­реш — ще гірше. Треба, щоб було «саме враз», — казав він, і завжди дотримувався цієї мудрості у своїй творчості.

Письменник весь час перебував у роботі, творчих пошуках, у слу­жінні своєму народові. Протягом усієї творчої діяльності він продов­жував і розвивав традиції російської і української сатиричної кла­сики, традиції таких визнаний майстрів, як Котляревський, Гоголь, Шевченко, Чехов, Лесь Мартович, традиції народного гумору.

Щоб сатира була справді сатирою і досягала своєї мети, тобто служила добру й істині, заповідав Салтиков-Щедрін, треба, по- перше, щоб вона давала відчути читачеві той ідеал, яким керуєть­ся у своїй творчості сатирик, і, по-друге, щоб вона цілком ясно усвідомлювала той предмет, проти якого спрямовано її жало. Іде­алом, яким керувався Остап Вишня, були інтереси українського народу, який на той час будував нове соціалістичне суспільство, а предметом, проти якого сатирик гострив своє перо, спрямовував нищівну силу свого сміху, були пережитки старого в свідомості людей і вороги — зарубіжні і доморослі. У глибинному розумінні цього ідеалу, в умінні дати добре відчути ідеал читачеві, у худож­ній майстерності й щирому бажанні боротися за торжество цього ідеалу і полягає велика життєстверджуюча сила творчості Остапа Вишні.

Павло Михайлович був письменником дуже широкого діапа­зону, письменником дійсно багатогранним. В його великому літе­ратурному доробку представлено різноманітні жанри малої про­зи. Ми зустрічаємо тут гострі політичні памфлети і комедійні п’єси, фейлетони — різновид сатиричного, викривального жанру на актуальну тему, і оповідання для дітей. Також Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гуморис­тичного оповідання, назвавши його усмішкою. Ці оповідання ви­різняються лаконізмом, влучністю, дотепністю, іронічністю, які ство­рюють загальну викривальну тональність твору. На запитання «Знову усмішки?» письменник переконано відповідав: «Так! Усмішки! І навіть обов’язково! Не мислю-бо інакше переробки всього нашого «медлительного» життя на нове, бадьоре й сміливе, як не з добрим гумором, не з радістю! Чого плакати?.. Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки». У Остапа Вишні є цілі тематичні цикли усмішок, наприклад, сіль-

ські, кримські, реконструктивні, київські, мисливські тощо, і в них обов’язково відчувається присутність автора (в ліричних відсту­пах, окремих репліках оповідача).

Писав він і веселі гуморески — різновид усмішок — невеликі оповіді про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини, і ав­тобіографічні оповідання, в яких намагався посміхнутися над сво­їм власним життям, ніби іронічно подивитися на себе збоку.

Значне місце займають мудрі й дотепні нариси, в яких оспіву­ється краса сучасного авторові буття, життя і труд передових лю­дей села і міста, діячів науки і культури. Він сам був невід’ємною і дуже чутливою часткою цього життя, сам вийшов з його глибин і тому досконало знав персонажі своїх творів. Вони прийшли в його фейлетони, памфлети й гуморески також із самого життя.

Творчий шлях Остапа Вишні почався нерано, коли він уже від­святкував своє тридцятиріччя, але талант гумориста стрімко роз­квітав. У 20-ті — на початку 30-х років XX ст. одна за одною поча­ли виходити збірки його творів — «Вишневі усмішки (сільські)*, «Реп’яшки*, «Вишневі усмішки кримські*, «Лицем до села*, «Ви­шневі усмішки кооперативні*, «Вишневі усмішки закордонні» та інші, і вже через кілька років його могутній сміх заволодів серця­ми мільйонів читачів. Цей період був найбільш плідним і най­більш яскравим у творчій біографії письменника.

Певно, немає тем, що їх не торкнувся б у своїй творчості Остап Вишня, і, звісно, він мусив віддавати данину своєму часу, відклика­тися на злободенні суспільно-політичні обставини, спрямовувати гостре перо своєї сатири проти націоналізму, релігії, висміювати вади своїх сучасників. Саме цими сюжетами, взятими з самого життя, злободенною тематикою, простотою і зрозумілістю широкому зага­лу Остап Вишня заслужив глибоке визнання й популярність у сво­го народу. В його усмішках присутні й типовий український пей­заж, і український характер, і українська поетичність, і український гумор — «лукавий і добродушний». В його творах, перейнятих щи­рим, життєрадісним настроєм, соковиті, різнобарвні пейзажі зміню­ються майстерно виведеними діалогами, які супроводжуються влуч­ними деталями, репліками, описами комічних ситуацій. І скрізь відчувається присутність автора — мудрого, іронічного, проникли­вого, усміхненого, який любить своїх героїв.

Славу народного письменника Остапові Вишні принесли твори, в яких весняними барвами іскриться викривальний і життєстверд­ний сміх. Але таланту його притаманні також поетичність в осяг­ненні світу, ніжність і лагідність у ставленні до людини, до приро­ди. Так, наприклад, Остапа Вишню зацікавила тема Криму, минуле цього краю, чарівна природа гір і морського узбережжя, і в 1925 році з’явилися «Вишневі усмішки кримські*. Читаючи ці усміш-