ПРО МЕЖІ ДОБРА І ЗЛА

Добро і зло — одвічні дві сили, що змагаються за владу у світі, але жодна з них не може перемогти, тому світ і існує досі. Але це висока патетика, а у звичайному людському житті все, з одного боку, виглядає значно простішим,* а з другого, виявляється значно складнішим.

І Інколи людині дуже важко відчути, де пролягає межа між доб­ром і злом. Наприклад, тепер у світі багато сперечаються про евта- назію — штучне переривання життя людям, які дуже страждають від хвороби. Людей, які з милосердя вчиняють це, засуджують за законом. Але чи є евтаназія злом? До цього різні люди ставляться по-різному. Одні вважають, що не можна змушувати страждати хвору людину, якщо у неї вже немає сил жити. Інші ж стверджують, що вирішувати долю людини не може інша людина, це справа долі^ Бога^але-нгв якому разі не людська. )І в одних, і в інших є слушні докази їхньої правоти^ І можна погодитися з цими доказами, однак у кожному конкретному випадку треба вибирати конкретне рішен­ня, і, можливо, в різних випадках варто вчиняти по-різному.

Або згадаємо ще одну сучасну проблему: клонування живих Істот. З одного боку, це доказ великих кроків науки вперед і мож­ливість для людини перебороти смерть і старіння, розширити межі свого існування. З другого боку, чи мас право людина брати на себе функції Бога, чи не принесе клонування стільки нещастя людству, як і деякі інші досягнення науки? Це питання теж залишається ще досі відкритим, і ми не можемо дати остаточну оцінку того, чи є клонування злом, чи добром?

Та якщо не розглядати такі складні питання, а просто поду­мати над своїм власним, не таким вже й довгим життям, то теж можна згадати випадки, коли важко провести межу між добром і злом. І хоч здається, що це просто дрібнички, виявляється, що

саме такі дрібнички інколи стають цеглинами, з яких ми будуємо наше життя.

Ось ти даєш у черговий раз списати домашнє завдання своєму другові. Здається, що робиш йому добро, рятуючи від поганої оцін­ки. Але уяви, що колись у житті йому доведеться потрапити в ситу­ацію, де потрібні будуть саме ці знання, яких він зараз не отримав. Та й взагалі, чи не допомагаєш ти своїму другові ставати безвідпо­відальною і несамостійною людиною? То де ж пролягає межа між добром і злом? Виявляється, що навіть в кожній дрібниці варто шукати цю межу, варто прагнути добра, продумувати кожен свій крок.

Кожен з нас знає, що в житті завжди треба говорити правду, і ми погоджуємося з цим і розуміємо сенс цієї вимоги. Однак чи варто говорити подрузі, що в цій сукні вона не дуже добре виглядає? А чи варто заявити комусь, що його ніхто не любить і не поважає, хай навіть це буде правда? Ми часто замислюємося над такими пи­таннями, бо правда буває дуже жорстокою і може знищити людину. І бувають такі ситуації, коли невідомо, принесе правда добро чи зло.

Але людина завжди прагне бути доброю, тому що прагне зали­шатися людиною. І як би складно нам не було триматися добра, ми повинні це робити, тому що, як говорила Ліна Костенко:

Життя іде і все без коректур, і час летить, не стишує галопу...

...Єдиний, хто не втомлюється — час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Для людини головне — бути чесною із самою собою, чесною із близькими людьми, не чинити навмисного зла і намагатися необе­режними вчинками не завдати зла ненавмисного:

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш — то уже навіки.

І нехай для кожного з нас, як кажуть, правда своя, однак люд­ство і суспільство сформувало вічні цінності, яких треба дотриму­ватися. Ці ж заповіді записані у священній книзі людства — Біб­лії: не убий, не кради, возлюби свого ближнього.

Людина завжди стоїть у своєму житті перед вибором, у кожну хвилину свого життя. І від її вибору залежить цінність її людської особистості. Тому й чинити вибір слід не З ЧИЄЇСЬ волі, а свідомо, вдумливо, за своїм власним бажанням. Як говорила колись та ж Ліна Костенко, світ ділиться на чуму (я розумію це як світове зло) і її жертв. І людина мусить зробити чесний вибір: не стати на бік чуми. Тому давайте не будемо робити вигляд, що у світі найважли­віші рішення приймуть і без нас, що «наша хата скраю». Ми не