СИМВОЛІЧНИЙ ОБРАЗ ПОЇЗДА (за романом І. Багряного «Тигролови»)

І  варіант

«...Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, по- трясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.» Так починається роман Івана Багряного «Ти­гролови». Страшний дракон — це поїзд, який на повній швидко­сті мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. Далі образ поїзда-дракона автор увиразнює багатьма деталями, посилюючи експресію: жахлива машина «звивається над прірвами», входить у тунель, «як вогненноокий хробак», «зойкає несамовито* і летить, летить, летить...

Що ж це за поїзд? Чому автор роману «Тигролови» характе­ризує його так незвичайно? Відповідь бачимо далі у тексті: цей «дракон» тримає у своїх вагонах тисячі замордованих людей, так званих «ворогів народу». їх вивезли з України у Сибір, відірвав-

ти від родини, вони приречені на каторжні роботи у суворому непривітному краї, де, очевидно, зустрінуться зі смертю. Ці люди _не описані, але їх душевний стан талановито показано за допомо­гою змалювання їх очей: «Крізь заґратовані діри дивилися тоск­но ґрона мерехтливих очей, — дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилася країна, осяяна сонцем...» Поїзд рідко зупиняється, а якщо й робить зупинку, то вздовж нього бігають озброєні багнетами наглядачі. Вони не дивляться на бліді обличчя й мерехтливі очі за заґратованими віконцями, їх обов’язок — слідкувати, чи не вчинено диверсії, чи не втік хто зі страшного «дракона».

Образ поїзда — символ репресивної тоталітарної системи, яка кидає в тюрми людей, вивозить у спеціально облаштовані концтабо­ри Сибіру. Ця система забирає у людей волю, гідність, сім’ю, врешті- решт, Батьківщину, перетворює їх у рабів. Якби ж то ці люди були справжніми злочинцями! Насправді це — безневинні люди, яких тоталітаризм «давив» навіть не тисячами, а мільйонами, це так зва­ні «куркулі», «буржуазні націоналісти». Саме із-за таких жорсто­ких методів Іван Багряний порівнює тоталітарну державу зі страш­ним звіром.

Назустріч поїзду-дракону йде інший експрес, м’який, комфор­табельний, доглянутий, із затишними спальними купе та розкіш­ним вагоном-рестораном: «М’яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстра­ми, котився він, ніби разок блискучих коралів, віз, заколисуючи, ек­зальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо.» Бачимо разючу різницю між двома по­їздами. Якщо перший поїзд — чорний, гримкотливий і похмурий, то другий — затишний і розкішний. І не дивно, бо везе він не май­бутніх каторжників, а інженерів, авіаторів, партпрацівників, удар­ників праці й бюрократів, цивільних і військових... Одним словом, показана та частина суспільства, яка є вільною, а отже, два різні поїзди символізують розподіл населення СРСР на дві частини — ув’язнених і вільних. Пасажири комфортабельного поїзда поки не мають ярлика «ворогів народу». Але чи надовго?..

II    варіант

«...Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потря- саючи ревом пустелі і нетрі, і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон», — таким казковим зачином розпочинається роман Івана Багряного «Тигролови». Із страшним драконом порівнює автор не менш страшний ешелон смерті, поїзд, що везе своїх жертв-в’яз- нів на каторгу, з якої немає повернення...