ТЕМА ТВОРЧОСТІ В ЛІРИЦІ ЛІНИ КОСТЕНКО

Якби одне з багатьох українських видавництв вирішило вида­ти поетичну збірку Ліни Костенко, яка була б повністю присвячена •темі творчості, то вийшла б дуже велика за обсягом книжка. І не дивно, що видатна поетеса приділяє величезну увагу згаданій темі, адже творчість для неї — це сенс життя, і вона прагне висловити своє розуміння цього поняття. Тут були б і вірші, присвячені місцю письменника в суспільстві, і поезії, присвячені колегам «по перу», і твори, які б показували душевну роздвоєність митця під час пану­вання тоталітарного режиму.

На прикладі кількох поезій ми можемо побачити, як відбува­лось зростання Костенко-поетеси. Показовим у цьому плані є вірш «Доля», де авторка розповіла про народження в собі поета. На міс­тичному базарі продаються різні долі, які умовляють купити їх. І тільки одна Доля не пропонує себе, бо стверджує, що за неї треба платити життям. Читач здогадується: Ліна Костенко говорить про нелегку долю митця, для якого

Поезія — рідна сестра моя.

Правда людська — наша мати.

Ці рядки підкреслюють, що Поезія і Правда тісно пов’язані між собою, а отже, справжній митець підкоряє свої творчі пориви служінню Істині. Особливо промовисто це звучало у той час, коли був написаний вірш, час ідеологічної однолінійності, утисків і цен­зури. Поняття істини, як розуміла його Ліна Костенко, не збігалося з офіційним розумінням «правди» соцреалістичного мистецтва. Однак час, як лакмусовий папірець, виявив, чиє розуміння Правди було істинним. Оптимістичним акордом звучать останні рядки поезії:

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться — у мене жодних претензій нема до Долі — моєї обраниці.

Щоб зрозуміти психологію творчості Ліни Костенко, необхідно ознайомитись із віршем «І тільки злість буває геніальна», в якому поетеса аналізує причини власного творчого неспокою. З одного боку вона — жінка, «смаглява золота віолончель», яка повинна бути ла­гідною, спокійною, якій просто хочеться щастя; з іншого — неспо­кійна, мужня і тверда. І саме ця друга половина бунтує в ній, вима­гає виплеснути гнів та обурення на папір. Такі емоції викликані злістю на несправедливість, зрадливість, брехню, які поетеса бачить навколо себе і які не дають їй відкласти перо, притлумити творчу наснагу. Знову, як і у вірші «Доля», бачимо жертовну натуру Ліни Костенко, її готовність творити заради Правди, заради України та її народу.

Читаючи поезії видатної поетеси, розуміємо: у своїх віршах вона кидає виклик тоталітарній системі, водночас талановито пока­зуючи читачеві безправне становище вільного духом митця в умо­вах комуністичного режиму. «Я недоцільна — наче камертон у кулаці кошлатого бандита», — говорить Ліна Костенко у творі «Ми мовчимо — поезія і я». «Кошлатий бандит» — це, безперечно, Сис­тема, а під «недоцільністю» авторка має на увазі неможливість влас­ного самовираження в умовах тоталітарного тиску. Становищу

47 СУТ 2500. 5-11 кл.