ЙДУТЬ ІЗ СЕРЦЯ НАРОДУ ЗВУКИ РІДНОЇ МОВИ

І  варіант

Кожна нація, кожен народ у світі має свою мову. І хоча люди намагаються вивчати якомога більше іноземних мов, лише одна залишається по-справжньому рідною, неповторною. Лише однією мовою людина думає, лише однією спілкується з найкращими дру­зями та зі своєю сім’єю. Бо це мова країни, де людина народилася, мова, якою рідна мати співала колискову, мова самого серця, самої душі.

Для кожної людини її мова — найкраща. Але в українській мові є щось насправді чарівне, щось співуче, ніжне, лагідне. Вона може бути сумною чи веселою, але вона завжди щира, відкрита, красива.

Чому нам буває важко зрозуміти людей з інших країн. Не лише тому, що ми погано знаємо їхню мову. Ми можемо досконало ви­вчити будь-яку мову, але вона не зможе стати нам остаточно зрозу­мілою. Бо наше серце не сприймає її, її може сприйняти лише розум. Інша справа, коли ми чуємо звуки рідної мови, якою писав і розмовляв Великий Кобзар. Бо звучить українська мова — і співає душа, і ніби розквітає усе навкруги. Так, звуки рідної мови йдуть із самого серця людини, із серця народу. І якщо людина може жити якийсь час без світла, без їжі, без сонця, то без рідної мови вона прожити не зможе. Навіть той, хто не може чути або говорити, все одно мислить рідною мовою, відчуває, радіє та тужить.

II     варіант

Сьогодні я дуже зрадів, оскільки татко запросив нас з мамою на прем’єру до кінотеатру. Це був новий мультфільм, а точніше про­довження того, який вийшов на екрани рік тому. У кінотеатрі було все чудово: морозиво, попкорн, цікавий мультфільм. Тільки був один- єдиний випадок, який зіпсував мені весь настрій. Ще коли ми сто­яли біля каси, якийсь хлопчик просив у мами придбати квиток, а вона заперечувала, пояснюючи це так: «Он на украинском язьіке. Ти ничего не поймеиіь!»

Не знаю, як це може бути. Я почав Вивчати українську мову ще в дитячому садочку. І хоча мої батьки не спілкуються нею вдома, я не вважаю чимось образливим для них вживати іноді гарні й до­тепні українські слова. Я поважаю всі народи, що існують у світі. Я шаную їх мову і бажаю вивчити якомога більше мов світу. Мова — це відображення культури, історії народу. Це Особливий спосіб мис­лення, саме тому у кожного народу мова своя, особлива.

Українська мова була народжена багато століть тому. У процесі розвитку вона пройшла складний шлях. Тепер наша мова — це справж­ня перлина, яку довгі роки удосконалювали найкращі представни­ки нашого народу: І. Котляревський, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Коцюбинський та багато інших.

Протягом цього часу виробилася така особливість української мови як милозвучність, було створено багато прислів’їв та прика­зок, пісень. Наш народ доброзичливий, що проявляється в багатьох привітаннях й побажаннях: добридень, добривечір, доброго ранку, на все добре, добродію, здоров був, здорові були, доброго здоров’я, будь ласка, ласкаво просимо.

Я люблю свою рідну мову, тому що її звуки ідуть із серця наро­ду, а це серце добре, щедре, гаряче!