ЧАРІВНЕ МИСТЕЦТВО НАРОДНИХ МАЙСТРІВ

І варіант

У житті нас доволі часто оточують гарні речі, красиві картини, сувеніри, красивий одяг, меблі. Ми живемо в дивовижному світі. І все у ньому має свою красу.

Усі ми любимо гарно вдягатися, слідкуємо за модою, у тому числі — світовою. Та чомусь забуваємо про рідні традиції. Згадай-

мо українські вишиванки! Кожна з них — не лише красивий одяг, але й історія, культура окремого регіону. До того ж святкові вйши- ванки дуже відрізняються від повсякденних. І для кожного свята існують власні візерунки. Вишиванка завжди неповторна, бо роб­лять її жінки власними руками, самі вигадують розташування візе­рунків, підбирають кольори, вигадують мотиви.

А ще справжніми витворами мистецтва є рушники та килими. Українські майстрині вкладають у них власну душу, власні думки, почуття. Як дбайливо вплітають вони кожну нитку, з якою турбо­тою ставляться до кожного виробу! І від того рушник чи килим стає часткою самого творця. Та народні майстри проявляють себе не лише у вишиванні та ткацькій справі. Погляньмо лише на дивовижні малюнки розпису на посуді! У кожного з них — своя душа, свій настрій. Вони схожі одне на одного, але у той же час дуже різні, індивідуальні, неповторні.

Так, українські народні майстри справді роблять дивні речі. І ду­же сумно, що з роками ми поступово втрачаємо цю красу.

II    варіант

Скільки речей, що знаходяться навколо нас, здаються нам звич­ними й нецікавими. Ще кілька десятків років тому ніхто не міг уявити, що телефон можна буде носити з собою і на роботу, і в лікарню, і в магазин. Ще кілька років тому ніхто не міг уявити, що вдома за допомогою персонального комп’ютера можна буде зв’яза­тися з людьми у будь-якому куточку земної кулі.

А хто з нас знає, що знаходиться там, всередині цих механізмів? Якісь металеві детальки, дроти. Яку вони функцію виконують, хто його знає? Для того щоб знати, як створювати такі складні меха­нізми, людина багато вчиться.

Так було і сотні років тому. Народні майстри знали секрети, які передавали своїм дітям та онукам. Ці секрети не можна було ніко­му більше розказувати, тому що можна було втратити назавжди можливість заробляти собі на життя.

Сьогодні народні ремесла поступово відроджуються.

Витвори народних майстрів неповторні, прекрасні, витончені. Як правило, їх не можна використовувати у побуті, проте ними можна милуватися. Такі речі прикрашають інтер’єр і нагадують нам про славне минуле нашої землі.

Моя бабуся чудово вишиває. Полюбляє вона тільки один спосіб вишивання — хрестиком. Спочатку я просто сідала поруч з нею й годинами дивилася, як з-під рук бабусі-майстрині з’являються чарівні візерунки. Найбільше мені подобаються бабусині вишиті образи. Перед початком роботи бабуся завжди ходить до церкви, щоб отримати благословення.

На жаль, останнім часом у бабусі стає гіршим зір, тому й вона не може приділяти стільки часу улюбленій справі — вишиванню. Я зрозуміла, що цей безцінний дар — уміння за допомогою кольорових ниток та голки створювати безцінні витвори мистецтва — не пови­нен зникнути. Тепер я вчусь вишивати. Спочатку було складно. Те­пер у мене виходить краще. Я вдячна своїй бабусі, а також багатьом невідомим майстриням за те, що вони зберегли традиції вишивання й передали їх нам.