ТАЄМНИЦІ ЗИМОВОГО МІСТА

I   варіант

У кожної людини є улюблена пора року.

Мені більш за все подобається білосніжна чарівниця зима! Це справжня королева — примхлива, горда, владна. Коли щось розлю­тить її — закрутить все навкруги у сніжній бурі, замете всі шляхи, заморозить лютою стужею. А коли в неї гарний настрій, вона ле­генько сипле зі своїх долонь м’які пухнасті сніжинки, виблискує діамантами на білому, засніженому полотні землі.

Дивним стає місто взимку. Ніби якийсь чарівник змахнув своєю паличкою і перетворив його на загадковий палац. Дзеркальним блис­ком виблискують стави. Вкриті білою вуаллю, схилилися над ними дерева. Сніжні шапки вдягли й домівки, щоб тепліше було у зимо­ву стужу. Немає вже знайомих стежинок. Земля також вкрилася пухнастою білою ковдрою. І заснула до весни. Десь там, під снігом, відбувається інше диво: вглибині вкритої снігом' землі зароджуєть­ся нове життя майбутніх колосків, квітів, трав. Але побачимо ми їх лише навесні, коли розтане сніг, і з’являться перші зірочки квітів.

І лише червоні ягідки горобини, наче краплі крові порушують білу ідилію зими. І від того стають якимись милими серцю, ніжни­ми. їх навіть хочеться зігріти своїм теплом, щоб вони раптово не зникли.

А взагалі, навряд чи можемо ми розгадати усі таємниці цієї королеви. Бо кожен день вона змінює землю, малює на вікнах нові візерунки, офарблює небо у різні кольори — від радісного ясно- блакитного до похмурого темно-сірого.

II    варіант

Мені подобається біла зима, коли випадає багато білого, пухнас­того снігу. Коли ти виходиш на вулицю, виникає почуття, що по­трапив у казку. І там десь раптом приїде Снігова Королева та запро­сить тебе у свій Сніговий палац. Та ні, не хочеться витрачати час на те, щоб розкладати крижані візерунки.