І варіант
У наш час люди постійно чимось
зайняті. Дорослі зранку йдуть на роботу, діти — до школи або у дитячий садочок.
Увечері всі втомлені й часом
незадоволені тим, як пройшов день. І, як наслідок, кожен «замикається» в собі,
ні з ким не хоче спілкуватися. А іноді — просто не має такої можливості. Бо
коли батьки прийшли додому, матусі треба приготувати вечерю, нагодувати родину,
прибратися. А тут уже дітям час вкладатися в ліжко. І спілкування виявляється
вкрай обмеженим.
Звісно, так буває не завжди, і не в
усіх родинах. Мені пощастило мати велику родину. Я живу з батьками та молодшим
братиком. А ще з нами живуть бабуся й дідусь. А на свята до нас у гості приходять
мої двоюрідні брати й сестри (їх у мене четверо) зі своїми батьками. І ось тоді
настає справжнє свято спілкування. Ми сідаємо за стіл. Мама зазвичай готує щось
смачне. До чаю завжди буває пиріг або торт, або інші солодощі. За столом панує
веселий настрій, усі розповідають щось цікаве про своє життя, якісь історії,
жартують, співають. Я дуже люблю такі вечори, бо відчуваю, що всі ми — одна
велика родина, яку об’єднують спільні інтереси, спільні почуття й думки. Але
дуже важливими я вважаю не лише такі свята. Для мене багато значать ті хвилини,
коли я, мама, тато та братик займаємося чимось разом.
Батьки часто вигадують якісь ігри,
розваги, до яких залучають нас із братом. Тоді нам стає дуже весело, радісно. І
в такі хвилини все погане, всі труднощі й проблеми залишаються позаду.
Тому хочеться, щоб кожна родина цінувала час, проведений зі своїми рідним,
і намагалася якнайчастіше збиратися разом.
II варіант
Моя родина невелика: мама, тато, я
та молодший брат. Я люблю їх усіх. Проте часто стає сумно, що ми не можемо
зібратися разом. Удень батьки працюють, братик ходить до дитячого садочка, я —
до школи. Увечері всі збираються разом, але все одно виникає почуття, що кожен
подумки займається власними справами. Мама прибирає у квартирі, тато читає
книгу або дивиться телевізор. Братик грається зі своїм конструктором. Я вчу
уроки.
Збираємося ми частіше за все за
столом на кухні. Мама готує що-небудь смачненьке, ми з татом допомагаємо їй —
нарізаємо хліб, виставляємо тарілочки, стакани, розкладаємо серветки, виделки.
За столом ми багато не розмовляємо, тому що всі втомлені та хочуть їсти. Потім
настає час лягати у ліжко, хоча можна й трошечки почитати. Мій брат ще не
навчився читати, він знає лише кілька літер. Тому доводиться читати йому казки
у великій книжці з малюнками. Більшість казок брат уже вивчив напам’ять, а
тому допомагає мені, тикаючи пальчиком. Стає так смішно, ніби він справді уміє
читати. Більше за все мені подобається, коли книжку читає тато. Він розмовляє
різними голосами за різних героїв, і виникає враження, що ці герої оселилися у
нас в кімнаті.
На вихідних настає справжнє свято. Тоді ми всі разом можемо піти погуляти в
парк, погойдатися на гойдалках, сходити до кінотеатру. Взимку, коли погода не
дозволяє дуже багато гуляти на вулиці, ми граємо вдома. На День народження
батьки подарували мені «Менеджмент». Це така гра, у якій можна захоплювати у
свою власність великі заводи й підприємства. Я вже вигравав кілька разів. Я
дуже люблю, коли наша родина збирається разом. Прикро тільки, що це буває
нечасто.
Похожие сочинения
| 
