СМІЛИВИЙ ШКІЛЬНИЙ ПРОЕКТ

І  варіант

Мені дуже подобається наша школа. Тут завжди цікаво й весе­ло. На уроках вчителі не лише навчають нас наукам, але й намага­ються робити це у цікавій формі: впроваджують ігри, конкурси, вікторини, екскурсії. Крім того, у школі часто відбуваються кон­церти, вистави, різноманітні шкільні заходи. А нещодавно у школі вирішили впровадити цікавий та дуже сміливий, на мій погляд, проект. -

Справа в тому, що в наш час дуже гострим стає питання шкоди від куріння. Усі ми знаємо, що зараз, на жаль, дехто починає пали­ти ще з дитинства. Чи тому, що хочеться спробувати, чи тому, що доросліші товариші запропонували. І в результаті — серед стар­шокласників майже не знайдеться того, хто хоча б якийсь час не намагався палити. А це призводить до дуже серйозних наслідків. Я особисто не розумію, чому досить дорослі школярі не зважають на те, що завдають шкоди своєму здоров’ю. Адже навіть у молодших класах нам розповідають і показують фільми про те, до чого може призвести ця погана звичка.

І ось знайшлися ті, кому дійсно стало небайдужим здоров’я то­варишів. Кілька учнів нашої школи розробили проект, за умовами якого учні старших та середніх класів організовуватимуть рейди і виявлятимуть тих учнів, які постійно палять. Причому не лише тих, хто палить на території школи, але й тих, кого вони зустрінуть із цигаркою просто на вулиці.

Потім ці учні потраплятимуть на сторінки шкільної стінгазети. А ще за допомогою вчителів будуть проводитися бесіди із батьками цих школярів. До того ж кожного тижня буде відведено час, при­свячений темі паління. На таких бесідах будуть розглядатися та

обговорюватися статті у газетах та журналах, фільми та телепрогра­ми на цю тему.

Зрозуміло, що після цього не всі курці одразу ж відмовляться від своєї шкідливої звички, але я впевнена, що такий проект обов’язково слід запровадити! Бо кожен із нас повинен дбати про своє здоров’я, берегти й укріплювати його.

II варіант

Я люблю школу. Мені подобаються заняття, які наші вчителі намагаються зробити цікавими, веселими й пізнавальними. Мені подобається кожного дня зустрічатися з друзями. Я люблю брати участь у конкурсах. Кілька тижнів тому нам дали завдання підготу­вати проект змін у роботу школи, які б можна було втілити у ре­альність. Як бачите, завдання нелегке. Якщо добре подумати, то мене влаштовує все. Проте деякі думки з приводи оновлення в го­лові виникають.

В нашому класі проводилося відкрите заняття з літератури. Відкрите — це коли на заняття запрошуються вчителі з інших шкіл. Таким чином вони набувають нового досвіду, а наш учитель підтвер­джує свою майстерність. Це заняття мені запам’яталось, бо наш учитель приніс інтерактивну дошку. Те, що раніше він пояснював лише словами, ми мали змогу побачити на екрані. Це були різно­манітні завдання, які нам не треба було переписувати в зошити. Ми могли читати й відразу ж відповідати. Крім того, нам показували ілюстрації до казок, які ми вивчали на попередніх заняттях.

Потім я почула, що в деяких країнах з цього року запроваджу­ють нові форми навчання. Тепер дітям не треба носити з собою кож­ного дня важкі підручники. Достатньо взяти лише маленький ком­п’ютер, який схожий на ноутбук та електронну книжку. Завдання на урок вчителі дають із центрального комп’ютера і відразу ж пере­віряють правильність їх виконання.

Дуже хотілося, щоб таку форму навчання ввели колись і в нас. Тільки уявіть: приходиш на заняття, отримуєш завдання, читаєш, готуєшся, потім виконуєш тест, отримуєш оцінку. Так у вчителя з’являється можливість дізнатися про підготовку кожного в класі. І для нас це добре, тому що таким чином ми зможемо більше прочи­тати, більше дізнатися.

Крім того, ми зможемо швидко підготувати додатковий матері­ал. Більше того, навички роботи з комп’ютером допоможуть нам у подальшій професійній діяльності. Адже сьогодні комп’ютер — ос­новний спосіб оформлення й збереження інформації.

Можливо, мій проект видається надто сміливим, але я вірю, що через кілька років він стане реальністю навіть для найменших шкіл нашої країни.