КРАЇНА ОЧИМА ВЕСНИ

Весна — чудова пора року. Це час, коли все навкруги оживає, наповнюється світом, яскравими барвами та приємними аромата­ми. Весною пробуджується уся земля. Пробуджується і наша краї­на. Я вважаю, що саме українська земля навесні стає найчарівні- шою, найкрасивішою. Бо в нас так багато лісів, ланів, річок! Де іще можна зустріти такі великі поля, вкриті жовтими, рожевими, бла­китними квітами?

Першими зустрічають весну українські гаї. Теплі сонячні про­мені падають на землю, розтоплюють сніг — і ось вже з-під снігу визирають ніжно-блакитні квіточки. Це проліски. Посеред засні­женого краю вони виглядають дивовижними краплинами радості, які сповіщають про пробудження землі від зимового сну.

Побачивши ці зірочки, пташки піднімаються вище до синього неба і своїм співом вітають весну. А далі вже не встигнемо поміти­ти, як вся земля вкривається різнобарвними квітами. Немов якийсь маляр вирішив намалювати чарівну картину на чорно-білому по­лотні. Поступово усі чорні та білі плями зникають. І на їхньому місці з’являються блакитні струмочки, зелені кущики та дерева, жовті та червоні квіточки.

Потім весна зазирає у місто. І, немов побачивши сум та холод, швидко оживляє його. І ось вже дерева вкриваються тоненькими листочками й білими квіточками. А в повітрі, сповненому зимової вологи й прохолоди, автомобільних вих/іопів і диму заводів, розли­вається приємний весняний аромат. Він очищує все навкруги, і місто оживає. Люди поспішають зняти капелюшки, пальта й шарфи. Вони виходять зі своїх домівок, щоб вдихнути чудовий запах весни, насо­лодитися її барвами й звуками. І навіть у серцях розквітає радість і надія на краще. Справді, наша рідна Україна — чудовий край. А весна лише підкреслює цю дивовижну красу.

II варіант

Я Весна. Сьогодні у мене щасливий день. Нарешті я зможу по­вернутися на Землю й зігріти її. У мене є сестри: Осінь, Зима, Літо. Я їх дуже люблю, але старша сестра Зима іноді поводить себе не­чемно. Вона з дитинства мріяла стати королевою. Для цього вона робила все можливе й неможливе. Закидала Землю снігом, щоб усім стало холодно, і вони почали поважати Зиму.

Сперечатися з сестрою Зимою дуже важко. Я ніколи не хотіла бути королевою. Мені не подобається ані сніг, ані мороз, ані крига. Я бачу, як люди й тварини страждають від морозу. Ось бідне коше­ня притуляється до мами кішки, щоб зігрітися її теплом. Ось дере­ва, які скинули своє зелене вбрання, сумують, бо їм вже хочеться прокинутися після довгої зимової сплячки. Ось хлопчик Сашко ле­жить хворий у ліжку: у нього болить горло і голова. Він мріє, що прийду я та зігрію його. Ось дівчинка Олена сидить під віконцем, дихає на скло, щоб з’явилася маленька дірочка, крізь яку можна було б подивитися на вулицю.

Я дуже скучила за вами, але як переконати Зиму. І тоді я вига­дала свято, за допомогою якого можна вмовити сонечко гріти Зем­лю все сильніше й сильніше. Може, тоді Зима злякається й на- рейіті забуде про свої королівські наміри.

Люди послухали мене й влаштували Масляну. Вони пекли млинці, весело співали й зверталися з благанням до Сонечка. Сон­це відгукнулося на їхні прохання.

Я іду вже до вас, люди. Я зігрію ваші темні міста, щоб вони стали, кращими. Я буду милувати своїми руками дерева й кущі, трави й