ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ, ПРИТАМАННА ЛЮДЯМ З НАРОДУ (за мотивами народної казки «Названий батько»)

І  варіант

Український народ має багату фольклорну спадщину. Морально- етичні ідеали українців відображені у казках про тварин, героїчних, побутових та інших казках. Так, у казці «Названий батько» відобра­жені мрії народу про щастя, про працю як основу життя. А ще — про правду як запоруку щасливого майбутнього. Бо треба не лише мрія­ти про щастя, а й знати, де його шукати. Я вважаю, що не може бути щасливою людина, яка дбає лише про власний добробут та прагне мати якнайбільше грошей. Ось перед нами три брати, які пішли шукати щасливої долі. І, здається, помисли в них були добрі: «по правді» робити, «по щирості» слухатися хазяїна, «за рідного батька» його мати. Але коли вони зустріли доброго чоловіка, то змінили свої мрії. Старший брат побачив гарну хату і вирішив одружитися з дівчи­ною, що мешкала у ній — для того, «щоб були... воли та корови».

Середній з братів побачив працьовиту жінку біля млина і подумав одружитися з нею — щоб «у млині сидів та й хліб мав би, поки мого віку». Хоч і обіцяли вони названому батькові не забувати правди. Та швидко забули свої обіцянки. «Старший брат так забагатів, що... тільки про те й думає, як би то йому тих червінців найбільше настяга­ти». Середній брат теж забагатів. «Стали на його наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п’є та порядок дає». Коли старець прий­шов до них у гості, змінивши свій вигляд, відмовили вони йому у допомозі. «Багато вас тут таких вештається!» — почув він від свого названого сина. І лише молодший син щиро прагнув добре жити, працювати, мати добру жінку та допомагати іншим. Заради вряту­вання життя бідного старого він навіть погодився спалити власну хату. • Та отримав більше. «Бо то не дід був, а Правда людська». Отже, ця казка змушує усіх нас замислитися над тим, чи правильно ми живе­мо, чи не втратили правди у своєму серці, чи залишаємося у будь- якій ситуації справжніми людьми.

II    варіант

У будь-яких життєвих обставинах необхідно завжди залишатися гідною людиною — доброю, милосердною, чесною, справедливою. Такий ідеал створив народ й втілив його у прислів’ях, піснях, казках. Героями народної казки «Названий батько» є три брати. Вони нещо­давно втратили свого батька й вирушили в путь, шукаючи кращої долі. Одного разу брати зустріли сивого старця, який запропонував стати їх названим батьком. Брати не могли не погодитись, оскільки вони пішли у світ, щоб найнятися на роботу та знайти собі притулок. Подорож їх була недовга. Спочатку старший брат побачив прегарну дівчинку, яка вибігала з чепурної білої хатки. Він закохався й вирі­шив з нею одружитися. Потім середній брат побачив дівчину побли­зу млина, також закохався й залишився. Третього брата доля зв’язала з простою дівчиною. Вона вийшла зі старенької хати у латаному одязі. Усіх відпускав названий батько, бажаючи при цьому ніколи не забува­ти правду.

Минуло кілька років й названий батько вирішив відвідати своїх синів і подивитися, як вони живуть. Перед тим він переодягся у старий драний одяг. Старші брати нерадо зустріли бідного старого. Один порадив йому йти працювати, а другий пожалівся, що йому самому статків не вистачає. І тільки наймолодший прийняв радо старого. Він звик завжди ділитися з людьми шматком хліба, навіть якщо цей шматок останній. Не відмовив молодший старому, коли той запропонував йому спалити свою хату. На грудях у незнайомого була велика рана.

Коли хазяйка спитала про рану, старий відповів, що вона не за­гоїться, поки хтось з господарів не спалить за власним бажанням