ПОРІВНЯННЯ НАРОДНИХ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ КОЛИСКОВИХ ПІСЕНЬ (за мотивами вірша Лесі Українки «Колискова»)

Щовечора, вкладаючи дитину спати, добра й лагідна мати сідає біля 'її ліжечка й співає колискову. Багато існує таких пісень, та всі вони спов­нені теплоти та любові, їхні мелодії завжди, легкі. Колискові з давніх часів існували в народі. Це народні колискові. Але багато хто з поетів також складав колискові — літературні пісні, що мали на меті те саме

—   приємними словесними образами та ніжною мелодією спонукати до сну маленького слухача. Однією з таких літературних колискових є вірш Лесі Українки.

Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній бо час.

Так звертається авторка до свого синочка, заколисуючи його вве­чері. Схожими словами звертаються матері до своїх діточок, співаю­чи народних колискових:

Люляй, люляй, мій синочку Люляй, люляй, мій синочку,

Справлю тобі колисочку,

Справлю тобі колисочку Та й повішу на дубочку.

Ей сонце зійде, обігріє,

Листок впаде та й накриє,

Будуть пташки прилітати та будуть співати — Дитиночку малесеньку будуть присипляти.

Колискові пісні сповнені мріями, думками матері про майбутню долю її дитини. Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щас­ливим, розумним, здоровим мати вкладає в невибагливі рядки і про­стеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски.

Почуття, які відчуває мати, дивлячись на свою дитину, завжди однакові. Вони не змінюються ані від національності, ані від часу. Тому настільки схожими є народні та літературні колискові. Бо поетеса — теж жінка. В неї таке саме серце, яке любить і болить за долю всіх дітей.