|
«Переконатися пора: зробивши зло, —
не жди добра», — цей афоризм можна сміливо віднести не лише до твору Дмитра
Білоуса «Звертання», не лише до творчості поета, але і до всього його життя,
до тієї моралі, до того способу життя, якого дотримувався автор і до якого
закликав усіх людей своїми творами.
Для поета найголовнішим у житті
завжди були вищі людські цінності: земля, батьківщина, рідна мова, батьківський
дім. Най- святіші слова — «мамо», «тато» — були для нього не лише словами.
Любити й поважати своїх батьків, тих, хто тебе виростив і випустив у цей світ,
повинна кожна людина.
Усі ми повинні пам’ятати про те, що
всім, що в нас є доброго, всім, чого ми досягаємо у житті, ми завдячуємо
родині. І тому повинні щиро висловлювати вдячність. Адже у нашій мові є стільки
ніжних
до батьків можна висловити свою любов, свою ніжність:
І татусю, й мамцю, й
нене, і дідусю, й бабцю теж, — *
миле, ніжне, сокровенне — як ще краще
назовеиі?
У творах Д. Білоуса яскраво
відчутна глибинна фольклорна основа, незапозичене, справжнє розуміння народної
душі аж до жестів та най- дрібніших інтонацій включно.
І найбільшу увагу поет приділяв саме духовному життю нашого народу,
намагався виховати гідні покоління. Саме цим поколінням, тобто усім нам
присвячені рядки:
Мабуть, треба щось кумекать, бо
інакше мимохіть будем тільки бекать-мекать там, де треба говорить!
Тож, якщо ти вважаєш себе людиною, повинен думати про те, як і що ти кажеш,
як звертаєшся до оточуючих, до близьких, як висловлюєш свої думки.
Похожие сочинения
|