ОСНОВИ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ НАРОДУ (за мотивами вірша Д. Білоуса «Звертання»)

«Переконатися пора: зробивши зло, — не жди добра», — цей афоризм можна сміливо віднести не лише до твору Дмитра Білоуса «Звертання», не лише до творчості поета, але і до всього його жит­тя, до тієї моралі, до того способу життя, якого дотримувався автор і до якого закликав усіх людей своїми творами.

Для поета найголовнішим у житті завжди були вищі людські цінності: земля, батьківщина, рідна мова, батьківський дім. Най- святіші слова — «мамо», «тато» — були для нього не лише словами. Любити й поважати своїх батьків, тих, хто тебе виростив і випустив у цей світ, повинна кожна людина.

Усі ми повинні пам’ятати про те, що всім, що в нас є доброго, всім, чого ми досягаємо у житті, ми завдячуємо родині. І тому повинні щиро висловлювати вдячність. Адже у нашій мові є стільки ніжних

до батьків можна висловити свою любов, свою ніжність:

І татусю, й мамцю, й нене, і дідусю, й бабцю теж, —           *

миле, ніжне, сокровенне — як ще краще назовеиі?

У творах Д. Білоуса яскраво відчутна глибинна фольклорна основа, незапозичене, справжнє розуміння народної душі аж до жестів та най- дрібніших інтонацій включно.

І найбільшу увагу поет приділяв саме духовному життю нашого народу, намагався виховати гідні покоління. Саме цим поколінням, тобто усім нам присвячені рядки:

Мабуть, треба щось кумекать, бо інакше мимохіть будем тільки бекать-мекать там, де треба говорить!

Тож, якщо ти вважаєш себе людиною, повинен думати про те, як і що ти кажеш, як звертаєшся до оточуючих, до близьких, як вислов­люєш свої думки.