|
Картини природи, змальовані
видатним майстром слова Володимиром Сосюрою, справляють неймовірне враження.
Природа у його віршах завжди жива, завжди зазнає дивовижних перетворень, переживає
власні емоції, викликає підвищені почуття в душі кожного читача. Поринувши у
світ пейзажів, створених поетом, ми ніби самі приєднуємося до цього загадкового
світу. Кожна пора року, кожний куточок землі має в Сосюри власне забарвлення.
Вони відчувають, діють, інколи навіть розмовляють на своїй власній, зрозумілій
лише найуважнішим слухачам, мові.
Коли я читав вірш «Зима», я ніби
переносився у казкову засніжену країну, де поля, лани, гори, діброви сплять «
сном блакитним »; де земля надягла «білу шубу зимову» і виступає, мов справжня
королева краси.
Зима обходить країну, мов
чарівниця, і, здається, перевіряє: чи всі вже бачать казкові сни, чи всі
відпочивають перед весняним пробудженням? Ось журавлі покидають засніжений
край з тихим сумом, бо їм доводиться залишати ріднуземлю. Навіть зернятко
заснуло у землі, щоб прокинутись лише весною.
Уся природа у Володимира Сосюри — жива. Перед нами не
поля й ліси, гори й діброви. Перед нами живі істоти. І ось ми вже бачимо, як
поля «очі закриють», як «затремтять і тополі, і клени», як «скине білую шубу
земля», коли прийде час весни. Та це вже — інша картина, інша історія, інше
життя, яке поет змалює у своєму новому вірші, надавши йому нових відтінків,
звуків, запахів, відчуттів
Похожие сочинения
| 
