|
І варіант
Кожному з нас із раннього дитинства
відома історія про маленького хлопчика, який виріс у родині вовків. Оповідання
про Мауглі — це лише частина великої «Книги джунглів», створеної відомим англійським
письменником Редьярдом Кіплінгом.
Джунглі Кіплінга — це світ
безперервної боротьби за існування, де перемагає найсильніший. Письменник
змальовує світ природи, як світ, в якому панують інстинкти. Саме інстинкт життя
породжує закон джунглів, згідно з яким всі повинні жити у сім’ї, зграї тощо.
Зграя завжди має вожака, влада котрого безсумнівна. Якщо немає вожака,
суспільство приречене на вимирання. Закон джунглів дозволяє вбивство заради
життя, але забороняє вбивство заради втіхи. Та будь-яке вбивство суворо
заборонене під час сухого замирення, тобто під час загрози вимирання.
На перший погляд, закон джунглів —
дуже справедливий і правильний. І суспільство, що підкоряється такому закону,
обов’язково буде процвітати. Та чомусь в мене виникає почуття, що цей закон
зовсім неприйнятний для нас — людей. Чому? Мабуть тому, що в нас, окрім
інстинктів, є ще почуття, мораль, врешті-решт — серце і душа. Хоча людям можна
дечому навчитися у мешканців джунглів. Наприклад, одному з головних принципів
Закону: « Ми з тобою однієї крові — ти і я». Тобто люди повинні зрозуміти, що
вони є лише частиною природи. Що всі навколо — наші брати.
Автор «Книги джунглів» також впроваджує у своєму творі ідеіч ствердження життя.
Інстинкт повинен спрямовуватися розумом. А носієм розуму є людина. Саме тому
володарем джунглів наприкінці оповідання стає Мауглі — людина, вихована
джунглями. Бо Мауглі поєднав у собі розум та інстинкт, вклав власну душу і
розум у принципи закону джунглів.
II
варіант
У казці Р. Кіплінга «Мауглі»
людське суспільство неодноразово називається Людською Зграєю. Дійсно, люди — це
такі самі тварини. Хоча, з іншого боку, людей від тварин відрізняє те, що вони
розумні істоти. Що таке розум? Це не тільки здатність пристосовуватися до
змінних умов життя. Розум — це здатність відповідати за свої вчинки. Перед тим
як сказати слово, зробити щось, людина має подумати про наслідки своєї
поведінки. Ми, на відміну від тварин, уміємо розмовляти, тобто за допомогою слів
передавати іншим свої думки. Іноді здається, що люди розмовляти не уміють,
оскільки не можуть домовитися між собою.
Вже з перших сторінок твору ми
розуміємо, що, дійсно, закон джунглів дуже справедливий. Наприклад, закон
джунглів, який ніколи не наказує нічого безпідставно, забороняє полювати на
людину, за винятком тих випадків, коли звір учить своїх дітей забивати. Так
заведено тому, що у разі вбивства людини рано чи пізно прибувають білі люди з
рушницями верхи на слонах і тисячі темношкірих людей з барабанами. Тоді кожен у
джунглях зазнає лиха. А деякі цей закон тлумачать по-іншому. Людина — слабка
істота, тому кожен, хто її образить, перестане бути сміливим мисливцем. У
Людській Зграї беззахисних ображають дуже часто. Сильні «мисливці» полюють на
слабких істот, при цьому не перестають возвеличувати свої власні вчинки. Я
думаю, що цей закон дуже б допоміг би людям знайти порозуміння.
Ще один закон: «зграї могутність —
в одному вовкові, сила вовнова — в зграї». Цей закон також можна тлумачити по-різному.
Людська Зграя потребує своїх вожаків. Тільки тоді, коли вона керується сильним
й розумним лідером, вона здатна на великі перемоги. І навпаки, навіть
найсильніший вожак іноді виснажується, тоді йому потрібна підтримка всіх інших.
Подобається мені і такий закон:
«Мирися із Сильними Джунглів... і не турбуй ні Мовчальника Хатхі, ні вепра, що
смирно лежить». На мою думку, його треба розуміти так: завжди є ті, хто
трошечки більше прожив на цьому світі. Вони мудрі й досвідчені. До їх порад
можна прислухатися, але ображати сильних не можна.
Отже, Закон Джунглів може визначати
життя Людської Зграї, особливо, коли цього закону дотримуються всі. Але ми все
ж таки
ПС 1>І уал, са
інші закони — любов, повага, милосердя.
Похожие сочинения
| 
