АНДРІЙ МАЛИШКО ЛІРИЗМ ПОЕЗІЇ А. МАЛИШКА «ВЧИТЕЛЬКА*

I  варіант

Читаючи поезію «Вчителька», не можна не помітити ту схви­льованість, те захоплення та почуття ніжності, з якими поет передає своє ставлення до шкільної вчительки, яка колись учила його. З нею у нього пов’язані лише світлі, ясні спогади. Пригадуються йому і сонечко, яке грало у росі, і заквітчані віти дерев, що росли біля школи, і журавлі, які пролітали над головою у небесних просторах. Усі ці спогади переплітаються, і з часом з них проступає образ вчи­тельки, яку поет дуже любив та шанував:

Вчителько моя, зоре світова,

Де тебе питать?

Де тебе зустріти?

Із болем у серці поет розповідає нам про особисту трагедію цієї жінки. Вона втратила своїх синів, які пішли на фронт та так і не повернулися:

В партизанську ніч посивіла ти,

Як в тяжкий мороз Непожата нива.

Але вона не озлобилася, а, навпаки, сіяла в душах своїх учнів лише прекрасні, добрі якості. Саме за це щиро вдячний своїй доро­гій учительці український поет. Його вірш завершується урочисто:

Вчителько моя, зоре світова,

Раднице моя На Вкраїні милій!

У цих словах виражається стільки поваги та любові до вчите­льки, як до рідної матері. Образ набуває символічного значення «сві­тової зорі», яка осяває молодій людині шлях у житті.

II  варіант

Андрій Малишко — відомий український поет. Його вірші спов­нені задушевністю і ліризмом, відзначаються правдивістю і щиріс­тю відтворення життя.