БОРИС ХАРЧУК

цих зусиль ми ніколи б не отримали той хліб, який куштуємо кож­ного дня. Тому хліб називають святим. Саме про це пише поет, закликаючи до бережливого ставлення до хліба:

Не кидай хліба, він — святий...

Паралельно поет наголошує на тому, що без плекання рідної мови ми ніколи не отримаємо чисту, вдосконалену, «красну» мову. Процес розвитку мови подібний до процесу випікання хліба. Лише великими зусиллями можна домогтися, щоб мова була багата та розвинута.

Отже, фізична праця є основою добробуту," а духовна — основою для того, щоб нація була освіченою та грамотною. Останній рядок поезії вчить нас завжди думати про те, якими словами ми вислов­люємо свою думку і дбати про чистоту нашого мовлення:

... не кидай слів на вітер.

II  варіант

З дитячих років батьки привчають нас поважати працю. І так само з колиски вони навчають нас рідній мові. Це — дві найголов­ніші святині, які є у людей.

Саме цю думку доносить до нас видатний український поет Дми­тро Білоус у вірші «Хліб і слово». Народ не може жити ні без мови, ні без хліба, бо це — джерело сили, як духовної, так і фізичної. Тому

І люблять люди з давнини, як сонце не загасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне.

Ми знаємо, яка довга дорога хліба з поля до столу. Він з’явля­ється завдяки зусиллям і важкій праці багатьох людей: сівачів, комбайнерів, агрономів, пекарів.

Мова теж невід’ємна частка нашого життя. За її допомогою ми спілкуємося з людьми, читаємо книжки, співаємо пісень, навіть ду­маємо. На крилах мови можна перенестися у минуле, дізнатися про життя своїх дідів та прадідів, бо і казки, і перекази, і легенди, й історії написані зрозумілими для нас словами. Наші пращури ви­борювали право розмовляти на рідній мові, і ми повинні бути вдяч­ними їм за це.