Будинок моєї бабусі (твір-розповідь)

Будинок моєї бабусі Насті знаходиться в слобожанському селі Петрівка. Сама будівля мало чим відрізняється від інших у цьому селі. Будинок невисокий, на вулицю виходять три вікна, інші — на подвір’я й у сад. До оселі впритул підступа­ють вишневі, яблуневі, абрикосові дерева. А гілки яблуні лежать просто на даху. Майже до пізньої осені частина даху покрита опалим яблуневим листям, серед якого видніються яблука. їх, мабуть, клюють птахи, але знадвору це погано вид­но. Перед першим снігом тато, що приїжджає в Петрівку відвідати батьків, підні­мається на дах і старанно очищає його від листя і плодів. Але найголовніше, через що тато піднімається на дах, — це коник, дерев’яна різьблена прикраса на даху будинку, яку дідусь зробив давним-давно. Вона схожа на фазана. І час від часу мій тато підфарбовує його, ретельно підбираючи кольори, щоб усе було, яку дійсного фазана, котрий має яскраве оперення.

Якось у бабусі з дідусем гостював їхній давній друг Сергій Петрович, праців­ник мисливського господарства. Йому надзвичайно сподобався дерев’яний фазан на даху. Як здивувалися бабуся і дідусь, коли через деякий час Сергій Петрович знову приїхав у гості, але цього разу з незвичайним подарунком. У дарунок своїм друзям він привіз живого фазана. Мисливське господарство Сергія Петровича роз­водить цього дивовижного для нашої місцевості птаха. Це не просто промисловий птах. Він приносить велику користь сільському господарству: розгулює полями, знищує шкідників сільськогосподарських культур. Фазан став справжньою при­красою двору. Односельці іноді навмисне роблять гак, щоб пройти повз двір бабу­сі й дідуся і побачити нашого Яшку — таке ім’я ми дали фазану. Він дивно схожий на того дерев’яного, котрий вінчає дах будинку. А втім, односельці і до появи Яшки частенько зупинялися біля будинку моїх родичів, щоб помилуватися різьб­леними наличниками, чудернацькими дерев’яними прикрасами веранди, колодя­зя, що зроблені руками дідуся.

От такий він, будинок моєї бабусі в селі Петрівка.