Будинок, у якому мені хотілося б жити (твір-розповідь)

я народилася і живу в місті, мої батьки теж городяни. Люблю своє місто, дорогу, якою ходжу до школи, невеликий стадіон біля будинку, де нерідко граю з друзями у футбол. Поруч з будинком — метро і великий старий парк. Коли я в ньому гуляю, мені здається, що от-от з’явиться з заростей чарівник і скаже, що може виконати одне з моїх бажань. Тоді б я сказав, що хочу мати будинок у лісі.

У моїх фантазіях будинок цей дерев’яний. Його покрівля покрита опалим лис­тям, хвоєю. У вікна стукають галузки дерев. Прокинувшись вранці, я виходжу на високий дерев’яний ґанок. Повітря насичене ароматом землі, трав, листяних і хвой­них дерев. З гілки на гілку стрибає сорока з довгим хвостом, десь стукає дятел. Нерідко по ринві на дах будинку піднімається білка. Я намагаюся її приручити. Кладу на поручні лісовий горіх, яблука, інші ласощі. Через деякий час ми з білкою стаємо друзями. Ось вона вже бере насіннячко з моєї долоні. Настане час, і ручна білка сміливо заплигне через відчинене вікно в будинок.

У моєму помешканні півморок: дерева так зімкнули свої крони, що тільки опів­дні сонце може пробитися крізь густе листя, і відблиски його ляжуть на стіни, обвішані лікарськими травами. Сонячні промені обов’язково доторкнуться і до зв’я­заних сушених грибів, яблук і, звичайно ж, до дерев’яних поличок із книгами про життя лісу та його мешканців. А потім проміннячко затримається на портреті бать­кового старшого брата, мого дядька. Він працює лісником уже багато років. Під час літніх канікул я жив у нього в будинку на лісовому кордоні. Брат батька іноді брав мене із собою до лісу. Там-то я довідався, що означає бути лісником. Лісник стежить за тим, щоб у лісі був порядок, щоб ніхто не зміг нашкодити звіру, птаху або дереву, щоб запобігти пожежі. Ми йшли від лісового будинку однією стежкою, а поверталися іншою. Ці стежки не помітні для звичайного ока. Тільки ліснику ліс відкриває свої таємниці. Мій дядько зробив годівницю для лосів. Нерідко лосі при­ходили просто до будинку. На ґанок частенько заплигували білки, дерева скреблися об дах і стіни, вікна будинку. А в непогоду дощ так стукав по покрівлі, що здавало­ся, начебто ти знаходишся усередині якогось гігантського барабана.

От там і народилася в мене мрія стати лісником і жити в лісі в дерев’яному будинку.