Чому я люблю читати казки

Чудовий світ казки... Я добре пам’ятаю, коли бабуся мене, ще зовсім маленьку, своїм лагідним голосом запрошувала до нього. І я мандрувала тим чудовим і непо­вторним світом. Уявляла себе на місці головного героя чи поруч із ним. Уболівала за Василису Премудру, захоплювалася красою Людмили та мужністю Руслана, а також казковим котом, що ходив по ланцюгу. І, мабуть, тому я з повагою ставлю­ся до чорного пустотливого бабусиного кота, вважаючи, що він із казки О. Пуш­кіна. І дарма, що кіт ходить зовсім не по ланцюгу, а гуляє сам по собі. А хлопчи­ки, які мене оточують, не завжди поводяться по-лицарськи.

Я люблю читати казки, бо вони вчать робити добро. Тим більше що добро в них завжди перемагає.

Ось, наприклад, у відомій казці «Попелюшка» дівчину завжди ображала мачу­ха та сестри. За важкою працею та щоденними клопотами вона і не мріяла про щастя. Але за своє добре серце і терпіння Попелюшка отримала винагороду, про яку ми всі знаємо.

А в казці «Спляча красуня» мачуха-королева була дуже вродливою. Однак вона постійно прагнула заподіяти своїй пасербиці зло. Тому, читаючи казку, я не сприй­мала красу королеви. Мені здавалося, що ш пасувало б бути старою черницею, на яку вона заради зла тимчасово перетворювалась.

Таких прикладів можна навести багато. Читаючи казки, я вчуся розпізнавати жорстокість, егоїзм під маскою улесливості, розрізняти добро і зло. Адже з усім цим кожному з нас ще доведеться зустрітися в житті. Тож будемо озброєними завдяки мудрості, добру і красі казки.