І варіант
Чи задумувалися ми коли-небудь, який шлях проходить хліб,
перш ніж потрапити на наш стіл? Кожний буханчик хліба містить у собі тяжку
працю, вкладену у нього тисячами людських рук. Раніше люди взагалі все робили
на полі руками, тому кожна хлібинка вважалася святою. Зараз людську працю
полегшили спеціальні машини, які допомагають збирати та обробляти пшеницю.
З пшениці виробляють не лише хліб, а й смачні пироги, і запашні
тістечка, і пухкі паляниці.
Наші далекі пращури надавали хлібу божественного значення.
Хліб, а особливо коровай, був символом сонця. Також коровай був символом
жениха, бо саме на короваї виносили очіпок, який одягали на голову нареченій.
Взагалі,
без хліба людина ситою не буде. Отже, хліб відіграй дуже важливу роль у житті
українського народу, як у духовному,
та?,
і в матеріальному плані. Здавна український народ дуже шанобливо ставився до
хліба, вважав його святинею. І справді, які б найсмачніші страви ти не їв,
рука завжди тягнеться до... хліба. Він усьому голова.
II варіант
Дорога хліба до нашого столу починається з маленького зернятка.
Його запасають з осені, а навесні висівають у пухку землю. Завдяки теплому
сонячному промінню і волозі, що накопичувалася під час танення снігу, невдовзі
з’являються зелені паростки. Вони ще зовсім маленькі, але день за днем стають
все більші й міцніші. Всіма своїми силами колоски тягнуться угору, до сонця.
Весною поля стоять зелені, однак із приходом літа вони змінюють
барву на жовту. Безкрайні океани золотистої пшениці!
Люди пильно стежать за тим, як зростає хліб, і у випадку
потреби допомагають йому: знищують шкідників, поливають, якщо довго нема
дощу. У серпні колосся наливається і під вагою своїх зерен схиляється додолу. І
ось настає страдна пора. З раннього ранку до пізнього вечора працюють комбайни,
скошуючи пшеницю. Хліб треба швидко зібрати, бо він може перестояти та
осипатись. Тоді весь урожай дістанеться польовим мишам та птахам! Зкошене
колосся комбайни обмолочують, щоб видобути зернятка. А зерно на млинах
перемелюють на муку.
Тепер за справу беруться пекарі. Вони замішують тісто і в великих
печах випікають хліб. Ще гарячим його розвозять по магазинах, де ми і купуємо
його.
Нарешті
хліб перед нами — пухкий, теплий, з рум’яною скоринкою. Довгий шлях пройшов
він від поля до столу, багато людських рук дбали про нього. І тим смачнішим він
стає для нас!
III варіант
Багато людей прикладають чимало зусиль, щоб на нашому столі
з’явився хліб. Цікаво простежити шлях маленького зернятка від поля до столу.
Восени зерно поміщають у спеціальні сховища, де йому належить
провести зиму. А люди вже піклуються про його подальшу долю: обробляють землю,
добавляють добрива і залишають «під паром» — відпочивати і набиратись сил,
Навесні дбайливі руки опускають зернятка в підготовлену, прогріту
сонцем землю. Волога, що зібралася під час танення снігу, додає їм сили для
росту. Невдовзі на поверхні з’являються невеличкі паростки — ніжні та вразливі.
Тепер треба пильно стежити за тим,
щоб
ніщо не перешкоджало їхньому росту. І знов на допомогу приходять працівники
сільського господарства. Від вітру паростки захищають спеціально насаджені
дерева, від вогню — широкі смуги зораної землі. Люди знищують паразитів та
шкідників-жучків, комашок, гризунів. Якщо довго нема дощів, то застосовують
поливальні установки — тепер засухи не страшні!
За літо колосся становиться золотистого кольору, наливаються
його зерна. Треба збирати врожай! Цілими днями, а іноді і вночі, працюють
комбайнери. Скошену й обмолочену пшеницю привозять на тік. Отримане зерно
перемелюють на муку.
Тепер наступає черга пекарів: вони готують тісто за різними
рецептами і випікають з нього хліб. Водії розвозять паляниці до магазинів, де
ми й отримуємо їх із рук продавщиць.
Ось
скільки людей працює для того, щоб на нашому столі з’явився теплий запашний
хліб. Спасибі їм за це!
Похожие сочинения
| 
