Квітуча липа (твір-розповідь)

Хто живе в звичайних будинках, що густо стоять уздовж нудних або занадто гучних вулиць, хто рідко буває в парках або в лісі, у кого немає родичів за міетом, той просто не знає, яке це диво — квітуча липа!

А я живу в будинку, у вікна якого заглядає бузок, а просто біля порога росте стара, але струнка з пишною кроною липа. Це дерево поруч зі мною з тих пір, як я себе пам’ятаю. Звичайне, нічим не примітне, воно стає чарівним у пору свого цві­тіння. По-перше, запах: він усюди, у кожній кімнаті, виливається на вулицю, при­вертає увагу перехожих. Одного разу я навмисно спостерігав за людьми, що йдуть повз наш будинок у той час, коли цвіте липа. Я не побачив жодної (!) людини, яка б не підняла голову і не глянула на квітуче дерево. І, слово честі, у кожного з’явля­лася на обличчі посмішка, начебто добра чарівниця щось прошепотіла таке, що змусило людину посміхнутися, а виходить, і стати добрішою.

А які незвичайні липові квіточки — «липовий колір»! Вони ніжні й сильні, адже всім відома їхня цілюща сила — загляньте в будь-який довідник з медицини! Я дуже радий і навіть пишаюся тим, що живу поруч із таким чудовим деревом.