І варіант
Одним з моїх улюблених поетів є Володимир Сосюра. Його поезії
зачаровують мене своїми яскравими образами, а також тим, що вони схожі на
пісні. Поет дуже тонко може передавати стан природи у той чи інший момент, а
також людські почуття. Природа у нього здебільшого набуває людських рис.
Мабуть, поет писав саме так тому, що всі прояви природи пропускав через своє
серце.
Візьмемо
хоча б вірш «Зима». Зима виступає у нього в ролі дівчинки, яка летить на білому
коні й сіє над полями та лісами білий, пухкий сніг:
І,
неначе моря хвилі сніг, і сніг, і сніг...
Чеше вітер коси білі,
розплітає їх...
Читаючи
цю поезію, я ніби бачу на власні очі політ зими, лечу разом з нею, вимальовуючи
на вікнах візерунки:
На вікні морозу квіти сяють
недарма...
Або
поезія «Люблю весну». Кожна мить пробудження природи У В. Сосюри олюднюється.
Листя перетворюється на губи, які щось шепочуть:
І мов у сні, шепочуть
листя губи, і квіти шлють солодкий аромат.
У
садку тьохкає соловей, а сонце не просто світить, а заглядає під повіки:
Люблю весну, коли плюскочуть
ріки» коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих
алей...
Володимир
Сосюра дуже майстерно описує прояви природи. Його вірші дихають глибоким
ліризмом, пісенністю, живими почуттями. Недарма його називають співцем рідного
слова. Саме тому він залишається моїм улюбленим поетом.
II варіант
Володимир Сосюра — мій найулюбленіший поет. Усе своє життя
він присвятив служінню Батьківщині, своєму народові. У своїх віршах поет
оспівує щирість та волелюбність українців, красу рідних просторів.
Твори
В. Сосюри сповнені ліризмом та пісенністю:
Люблю, коли блукає місяць в
травах, хатини білить променем своїм і п’є тепло ночей ласкавих, а на лугах
пливе туманів дим...
Поет
зізнається, що весна — його улюблена пора року, бо все зеленіє, розквітає,
повертаються з теплих країв птахи, сяє промінням сонце. Серце автора,
спостерігаючи, сповнюється радістю:
Люблю весну, та хто її не
любить на цій чудесній, радісній землі!
Але і в картинах літа, осені, зими В. Сосюра бачить багато
прекрасного. Ось «хмарки ніжно обнялися», ось «шепочуть з вітром запізнілі
квіти*. А як приємно холодного осіннього вечора сидіти у теплій затишній хаті і
«кукурудзу пекти на плиті». Зима ж — свято для дітей: скільки веселощів та
сміху на вулицях, які цікаві ігри та розваги можна придумати!
Мені
здається, що поезія В. Сосюри допомагає нам зрозуміти, що ми живемо в чудовому
світі, і якщо навчитися бачити його красу, то й наше життя розквітне, бо
Той,
хто вірно любить, осені не знає.
Твори з української
літератури
Похожие сочинения
| 
