Моя родня

II  варіант

Виявляється, у кожного з нас є свій родовід. Це батьки, бабуся і дідусь, прабабуся і прадід і так далі. Простежуючи свої корені, мо­жна дістатися до XIX і навіть до XVIII століття. А якщо займатися цим спеціально, тобто проводити дослідження за допомогою архі­вів, то й набагато далі.

Про свій родовід я розпитувала батьків. Вони розповіли багато цікавого. Бабуся і дідусь народилися на Київщині, але під час вій­ни були змушені перебратися на Донеччину. Дід Василь усе життя працював на заводі токарем, хоча походив із заможного купецького роду. Його батько — мій прадід — вів справи з іноземними купця­ми, тому часто мандрував. Він побував у Франції, Австрії, Німеччи­ні, Італії та Іспанії. А одного разу йому пощастило їхати в каравані верблюдів! У нас і досі зберігаються деякі сувеніри, які було приве­зено з далеких країн.

Мою бабусю звуть Текла Войцеховна. Вона вчителька, а її родо­від бере початок із Польщі. Її батько був шляхетного роду, мав маєток і кріЬаків і займався сільським господарством. А бабусин дід був навіть наближений до королівського двору! Мати бабусі Текли теж була аристократкою і отримала гарну освіту. Для неї було за­прошено гувернантку. Прабабуся сама виховувала свою доньку Теклу і навчила її розмовляти на двох іноземних мовах — англій­ській і французькій. У бабусі є старша сестра, вона дуже старенька і живе зі своїми дітьми. Ми часто пишемо їй листи.

Ось і все, що мені вдалося дізнатися про свій родовід. Але я сподіваюся, що з часом довідаюся про інші сторінки нашої сімей­ної історії.