Мої улюблені прислів’я та приказки

Не раз я чула від своєї бабусі про те, що усна народна творчість — скарбничка народної мудрості. А прислів’я та приказки, як коштовні камінці, яскраво вибли­скують дотепністю та гумором. Протягом багатьох століть люди їх складали і пере­давали з уст в уста.

Ці невеличкі за обсягом, але дуже влучні вислови вчать нас бути чесними, сміливими, поважати старших і не лінуватися. Деякі з них відображують історичне минуле. Ось, наприклад, одна з моїх улюблених приказок: «Козак з бідою, як риба з водою». Одразу розумієш, що біда для козака зовсім не страшна. А чи «Який пан, такий жупан». По жупану визначали, яка ця людина: багата чи бідна. Адже у багатих жупан був із сукна й оздоблювався хутром.

І,   звичайно ж, про українські шаровари, які тоді порівнювали з Чорним морем.

«Шаровари сині, а ще дома двоє в скрині!» Так кажуть про багатого й занадто гордого козака.

Приказки та прислів’я можуть висміювати і вади людини. Наприклад: «Приче­пився, мов реп’ях до кожуха». Це про настирливу людину. Адже важко відчепити реп’ях від овечого хутра.

Дуже цікаві вислови дійшли до нас із народного календаря. Наші предки спостері­гали прикмети, за якими передбачували погоду, й обов’язково пов’язували це зі святами: «Варвара ночі урвала, а дні приточила». Це означає, що ночі стали коро­тші, а дні довші. Далі: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас». Це розуміють так, що після Спаса треба чекати холодних днів.

Як не згадати й такі відомі приказки, що постійно вживаються: «В огонь і воду» — так кажуть про сміливу людину, яка не боїться випробувань; «Підливати масла у вогонь» — чекати ще більшого спалаху; «Як води в рот набрати» — означає вперто мовчати. Та багато, багато інших.

Отже, прислів’я та приказки мандрують зі століття в століття, передаються від старшого до молодшого, збагачують нашу мову й учать нас мудрості.