Мої враження від поезій Р. Бернса та П. Шеллі

Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.

Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображу­ються прості люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать, простою мо­вою розповідають про своє життя.

У вірші «Моє серце в верховині» поет зображує любов до рідного краю:

Будь здорова, верховина, любий рідний край.

Честі й слави батьківщино, вольності розмай!

Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його сер­це і душа.

Хоч іду я на чужину, повернуся знов.

Моє серце в верховині і моя любов.

Р. Берне любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвіт­чизників. Вірш «Плач удови-верховинки» зворушливо розповідає про долю про­стої селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.

На верховині я жила.

Гай-гай, зелений гай!

Яка щаслива я була.

Там був для мене рай.

Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою «проти ворожих зграй». І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.

Немає грошей і на хліб.

Хоч у труну лягай.

Р. Берне усе своє життя сам змушений 65И тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.

Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі «Я брат ваш — земле, оке­ане, вітре!..», «Глянь! За містом сонце встало», «Я взяв його, до себе в дім при­ніс...», я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.

У вірші «Глянь! За містом сонце встало...» Шеллі подає чудову картину сві­танку. Зійшло сонце, і все навкруги «заясніло, засіяло». Враз змінилося місто:

Заблищали,

Мовби із вогню повстали,

Вежі, і шпилі, й собори.

Так може написати лише людина, яка не один раз із любов’ю спостерігала за пробудженням нового дня.

У вірші «Я брат ваш — земле, океане, вітре!..» автор називає милими сестра­ми, дорогими братами жваву пташину, комашку, мирне звірятко. Поет закликає не кривдити їх. Шеллі вміє бачити красу росистого ранку, духмяного полудня. Він чує дзвінку урочисту тишу ночі, зітхання осені в пожовклім лісі. Поет вва­жає, що природа й людина єдині, і тому говорить про себе:

Я брат ваш — земле, океане, вітре!

Мені дуже сподобалися вірші Р. Бернса та П. Шеллі.