Сюрприз (твір-опис)

я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіг, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний ки­лимок, тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця для книг і комп’ютер.

у батьківській кімнаті — канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним — велике м’яке крісло, яке дісталось нам від матусиних батьків. Мені подобається сидіти в ньому, підібгавши ноги, і читати. Воно таке м’яке і зручне, що одно­го разу я навіть заснув у ньому. І мені наснився дивовижний сон. Наче в мене звідкілясь узялося цуценя. Кокер-спанієль. Сіре з чорними плямами. Воно було дуже гарне і весь час гралося й бігало. Усі цуценята полюбляють багато рухати­ся. Так вони розвиваються і швидко ростуть. Сон був такий реальний, що, про- кинувщись, я дуже здивувався, коли не знайщов цуценя.

Цей сон мені наснився саме в день мого народження. І мені стало трохи сум­но. Я дуже люблю свою квартиру. Вона чиста та затищна. Але якби ж там було ще й цуценя!

Увечері тато повернувся з роботи радісний, наче дитина. В руках він три­мав манюсінького кокер-спанієля. Сірого з чорними плямами. «Це тобі подару­нок!» — сказав тато.

Оце так сюрприз! Як то кажуть, сон в руку.

Тепер у нащій квартирі стало ще затищніще і тепліще. Тепліще у мене на серці.