І варіант
У багатьох своїх поезіях торкається Тарас Шевченко і теми
рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.
Наприклад, у поезії «Над Дніпровою сагою» природа у поета
оживає, набуває людських рис. Старий явір стоїть понад берегом Дніпра й
журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині.
Як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але Тарас Шевченко
надає явору такого вміння. Ялинка з калиною змальовані в образі молодих,
гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.
Неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли
хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. Наприклад, поезія «Причинна»
починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне,
трагічне. Опис бурі надзвичайно майстерний. Могутній Дніпро реве та стогне від
поривів сердитого вітру. Місяць зблід, колихаю- чись між хмарами, наче човен на
синіх хвилях. Чутно крик сичів та скрип ясеня.
Коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично
змальовано її поетом.
Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна». Із
замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмову. Перед читачем
постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій.
Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що
миють свої віти у хвилях Дніпра.
Отже, картини рідної природи були невід’ємною частиною творчості
Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.
II варіант
Ім’я Тараса Григоровича Шевченка відомо у нашій країні всім —
і маленьким, і дорослим. Це один з найвидатніших поетів України. Його вірші ми
вивчаємо в школі, багато з них покладено на музику. У своїх творах Шевченко
писав про любов до Батьківщини, про козацьку долю, про пригнічення кріпаків і
сваволю панів, про людську радість та горе. В багатьох віршах поет оспівує
красу рідного краю.
З
великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкрайні степи,
осяяні сонцем, верби понад водою, вітерець у комишах, сині дніпрові хвилі.
А
над самою водою Верба похилилась;
Аж по воді розіслала Зелені
віти...
Природа
перетворюється на наших очах, і починає здаватися, що поринаєш у чудову,
чарівну казку. Дерева, стави, звірі і птахи оживають і звертаються до нас
людською мовою:
Явор каже: Похилюся Та в
Дніпрові скупаюся.
Шевченко
часто порівнює у своїх віршах людей з природою. Калина з лозою виступають у
нього як дівчатка, явір уподоблюєть- ся козакові:
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
Через образи природи автор розкриває риси характеру, думки,
долі людських персонажів.
Читаючи
вірші Шевченка, ми вчимося краще розуміти природу, любити 11.
Похожие сочинения
| 
