(за
твором М. Магери «Хоробрі з Найхоробріших»)
Найчастіше рідну мову оспівують у віршах чи п’єсах. Першого
разу я зустріла це в казці — у творі М. Магери «Хоробрі з Найхоробріших».
Мова постає перед нами в образі чудо-дерева, яке росло на священній
Горі і «було життям народу волелюбного». Коли народжувалася дитина, батьки
прикладали їй до вуст листочок з дерева Мови, і вбирала вона з нього силу і
міць своїх пращурів. Чим більше зривали листків, тим густішою ставала крона.
Коли прийшли на землі народу завойовники, захисники звернулися
за допомогою до дерева Мови. Його роса подарувала їм безсмертя, а гілки в руках
воїнів перетворилися на гострі мечі. Хоробрі з Най- хоробріших перемогли
військо царя Нелюда, однак серед них з’явилися зрадники, які і пов’язали
стомлених боєм Хоробрих.
Воцарився ворог на землі народу волелюбного, і влада його
була необмеженою. Але чудо-дерево Мови він не зміг знищити: і сікли мечами
його, і палили вогнем, «а воно, покалічене, росло і зеленіло». Молоді завдяки
листочкам довідувалися про велику зраду і мріяли про час розплати. І ось він
настав. Син отамана волелюбного народу, Зореносець, прийшов до дерева Мови, і
подарувало воно йому пагонець, який перетворився на меч. За допомогою того меча
хлопець визволив батька та його друзів, а з ними переміг і ворога. І зажив
тоді народ гарно та щасливо.
Ми бачимо, що дерево Мови грало велику роль у житті людей.
Воно давало силу дітям, його роса дарувала безсмертя, навіть його гілки
служили Хоробрим для захисту від ворогів. Коріння дерева, його частка були в
кожній людині з народу. Тому й неможливо було знищити ні дерево, ні народ —
вони додавали сили один одному.
Завдяки
чудо-дереву Мови дух волелюбного народу був незламним і в результаті він
отримав перемогу!
Похожие сочинения
| 
