Урок, якого я чекаю (твір-роздум)

Вірніше було б докладно описати урок літератури, це улюблений урок більшості моїх однокласників. Можна поговорити про математику: от де загадки, шаради і кросворди! Люблять географію: ще б пак, подорожуй картою, слухай захоплюючі розповіді про різні країни і народи, про моря й океани, про дивні звичаї жителів найвіддаленіших куточків земної кулі. Хтось небайдужий до історії — нічого дивно­го в цьому немає. А я чекаю уроку фізкультури. І зовсім не тому, що до цього уроку не треба нічого вчити. Насправді мені все цікаво в школі. А урок фізкультури я люблю за те, що тут я багато чому вчуся. Справа в тому, що в жодній спортивній секції я не займаюся і вдома в мене немає спортивних пристосувань для занять, двір наш теж ніяк не обладнаний. От я і насолоджуюся уроком фізкультури. Учитель у нас чудовий, він майстер спорту зі спортивної гімнастики, сильний, стрункий, дуже любить спорт і хлопців. Він учить, як учать правопису або читанню. Учитель пока­зує всі рухи й не заспокоюється, поки в нас не вийде добре. А в кінці уроку обов’я­зково граємо в яку-небудь гру або влаштовуємо цікаве змагання: вигадник наш Андрій Ілліч незвичайний. З його уроків ідеш із відчуттям, що ти вмілий, сприт­ний, сильний. Тому понад усе прагнеш стати таким.