Вдача Василька - героя оповідання М. Коцюбинського «Ялинка»

Свято — завжди радіеть у хаті, але не в бідній. На жаль, головний герой твору Михайла Коцюбинеького «Ялинка» Ваеилько еаме з такої хати. Але хлопчик мав добру вдачу. Це чудово проетежуєтьея в його вчинках.

Ваеилько був найетарший у еім’ї Якима. У Святий вечір його непокоїло те, що батько еидів на підлозі, ехиливши голову. Хлопчик знав причину — батько незду­жав і грошей не було викупити у шевця мамині чоботи. Та оеь «щаеливий» випадок, здавалося б, врятував становище. Якомуеь чоловікові еподобалаея ялинка, що роела в їхньому садочку. Він хотів її купити для панських дітей. Коли Ваеилько це почув, у нього на очі набігли сльози. Адже ялинка була для нього маленькою радіетю і втіхою. Він намагався заперечити, але побачив у очах батька невимовний смуток. Як не боляче було Василькові віддавати ялинку, але перемогла любов до батьків і розу­міння становища: батько хворий, сім’я бідує.

Хлопчик має добре серце. Це виявляється й у ставленні до ялинки як до живої істоти. Коли 11 рубали, то Василькові здавалося, що вона от-от застогне. Тому він мало не плакав від жалю. Але не до цього було, бо довелося лагодити сани, запряга­ти коней і везти зелене деревце панам. З болем у серці Василько вирушає в путь. Коли хлопчик в’їхав до лісу, вже сутеніло і йому було холодно і страшно, «навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом». Раптом коні зупинилися, і він із жахом виявив, що зламалися сани. Треба було мати неабияку мужність, щоб не розгубитися, не втратити надію на порятунок. Розпрягши коней, кмітливий хло­пчик вирішив повернутися додому, однак невдовзі зрозумів, що заблукав, «здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки», у лісі вже зовсім стемніло. Десь недалеко вили вовки. Та удача не зрадила Василькові. Мабуть, через те, що він був сміливий, розумний і мав добре серце. Коцюбинський, на жаль, не розповідає нам, як хлопчик врятувався. Зате він описує радість і гордість батьків за свого сина.

Я певна, що, прочитавши цей твір, ровесники захочуть бути схожими на Василька.