УЛЮБЛЕНИЙ КУТОЧОК УКРАЇНИ (твір-опис природи)

I   варіант

Україна — мальовнича країна. Багато в нашій державі гарних ку­точків природи: степи, моря, річки, гори, ліси. І в кожного є свій улюб­лений куточок. У нашій родині найбільше полюбляють Святогірськ. Це святе місто залишає дивовижні враження. Здається, що душа тут відпочиває. Найчастіше ми вирушаємо до цього краю навесні, бо тут у лісі з’являється багато перших весняних квітів. Навколо ліс, річка Сіверський Донець, озеро Банне, гора Артема.Аяка чудова лавра, крей­дяний монастир, заповідник «Святігори»!

Здавна це місто вважалося святим. Війна, випробування радянсь­кої влади не змогли знищити його багатств. Тому обов’язково заві­тайте до Святогірська, щоб насолодитися його красою та добре відпо­чити.

II     варіант

Здається, немає на світі людини, яка б не любила свою рідну землю. Який би життєвий шлях ти не обрав, а душа твоя прагне повернутися до джерел перших спогадів, перших дитячих веселощів та перших розчарувань. Людина — не господар природи, а її не­від’ємна частинка. Щоб почувати себе щасливим, просто необхідно жити в гармонії з навколишнім світом. Я народився на землі, об­лагородженій невтомними руками працьовитих землеробів. її кра­са була оспівана поетами, зокрема В. Сосюра писав:

Коли доводиться в краях твоїх бувати,

Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь...

Щоб сили для пісень джерельної набрати,

Я серцем до землі донецької тулюсь.

Донецька земля — це не тільки промисловий центр, який вражає подорожніх вугільними териконами й заводськими трубами. Краса Донеччини — це степи, широкі, просторі, безкраї. За давніми уяв­леннями колись приазовськими степами мандрували сміливі й без­страшні амазонки. На цій землі відбувалися битви, які визначали подальшу долю всієї України. Одна з них була описана у всесвітньо відомій літературній пам’ятці «Слово о полку Ігоревім».

Людині сторонній степ видається непривітним. У спеку його буй­на зелень вигорає, а сухе бадилля від буйного вітру схиляється до

землі. Але який прекрасний степ навесні, коли перші сонячн’ про­мені пробуджують до життя першу зелену травицю. Для знавп' в степ — де справжня аптека, в якій можна знайти ліки від усіх хвороб. Проте степом можна і просто милуватися. Тоді кожна травинка, кож­ний кущик заповнюється своїм особливим і загадковим життям. Тоді ти легко почуваєш себе серед тих мальовничих краєвидів, у яких владарює спокійна і добра зелена барва. Ти ідеш заквітчаним і рєсє- лим степом, який купається в пахощах різнотрав’я, бачиш у блакиті й золотому сонці білу пташину зграю — і відчуваєш, як в серце лдне добро. Добро іде від трав, від квітів, від землі і веде за собою в тихе царство полів, запашних сіножатей, залитих вранішнім сонцем.

І взимку степ прекрасний. Звісно, його красу важко описати сло­вами, найкраще побачити все своїми очима. По землі куриться по­земка. Вона шурхотить, бо сніг сипкий, намерзлий, гострий, мов пісок. Якщо уважно прислухатися до-'цього шуму, можна почути пісню, яку співає степовий сніг. Треба бути прості» уважним. Я люблю свою рідну землю і щасливий, що народився саме тут.