Шедевр Бермана

У новелі «Останній листок» О. Генрі розповідає про життя людей мистецтва у невеличкому районі на захід від площі Вашингтона. Дія оповідання відбувається у листопаді, коли по вулицях почав ходити невідомий прибулець — «містер Пнев­монія». Його крижані пальці торкнулися однієї з двох художниць — героїнь опо­відання — Джонсі.

У Джонсі було дуже складне життя, та ще й хвороба зовсім її знесилила. Дівчи­на втратила віру в життя, стала байдужою до всього. У вікні вона бачила похмуре небо, сніг із дощем і пожовкле листя старого плюща, який поступово, листочок за листочком, скидав його. Дівчина була впевнена, що останній листок плюща злетить разом з її останнім подихом. Переконати її в протилежному не міг ніхто.

Сусідом дівчат був художник-невдаха Берман, який «весь час збирався створи­ти шедевр, але навіть не почав над ним роботи». У його кімнаті вже двадцять п’ять років стояло полотно, яке чекало на перші штрихи художника. .

Побачивши, що злетів останній листок плюща, які так ретельно рахувала Джонсі, листок останньої надії хворої дівчини, Берман вирішив за будь-яку ціну врятувати надію молодої художниці на життя. У дощ зі снігом, під пронизливим крижаним вітром Берман уночі, стоячи на драбині, намалював на стіні свій ше­девр — останній відірваний вітром листок плюща.

Вранці, коли Джонсі попросила підняти штору і побачила листок, в її душі за­родилася надія, і смерть відступила, загроза життю минула.

Старий Берман нарешті здійснив свою мрію: створив шедевр, але заплатив за це власним життям.

Отже, неоцінений скарб душі старого чоловіка — любов, співчуття, самопо­жертва — допомогли йому здійснити свою мрію — намалювати шедевр, бо саме так називають витвори мистецтва, здатні врятувати життя людини.