І варіант
Я знову встану, я воскресну
Цвітком людських ясних надій...
1941 рік... Війна: страшна, жорстока,
кровопролитна. Ніхто ні на мить не замислюється над тим, чи йти на оборону
землі, чи ні. Молоді юнаки, не бачивши майже ще нічого гарного в цьому житті,
не відчувши ще самого життя, йшли на захист Батьківщини. Величезна сила
патріотизму вела їх вперед, заслоняючи собою невимовний страх, переборюючи в
собі невпевненість.
/ А. Малишко в своїй поемі «Прометей» на власний
сюжет накладає символічний образ нескореного героя. Прометей... Ця людина
стояла завжди,-як образ нашого нескореного українського народу, на шляху до
розвитку незалежної держави. Образ Прометея — одне з наймогутніших творінь
народного генія — невипадково став чи не найпривабливішим героєм світової
літератури. Він втілив у собі найдерзновеннішу велич людського духу.
Волелюбність, нескореність, титанічна сила волі й мужність — поєднавши ці
риси, люди йшли на боротьбу за волю, за незалежність, і
Молодий воїн у поемі А. Малишка виступає
узагальненим образом усіх хоробрих борців. Колись, віднайшовши «Кобзар» Т. Шевченка,
він прочитав розповідь про Прометея — міфічного героя, «що в бога вкрав вогонь
і знак того вогню приніс людині*.
Очам читачів представлено картину лихоліття:
Облава німців по дворах,
Як та чума, ходила. Жах,
Німий, холодний, до світанку Гримів прикладами на ґанку,
Стріляв,
свистів, палив у прах.
Боєць потрапляє до рук катів. Його хвилює, що
подумають про нього люди, чи повірять у його чесну смерть. Безмежна самовідданість
вражає людей. Вони сприймають його, як свого, не видаючи ворогам. Але коли
загроза нависла над селом, він зізнається, що є
розвідником,
солдатом. За це мусить бути покараним — його спалюють живцем. Не встиг юнак
пожити, але, відразу перетворившись у птаха, летить, закликаючи людей вставати
на боротьбу в «трудні походи»...
Дивіться, люди, по мені,
Устануть інші в пломень,
Ставайте й ви в трудні походи.
Не вип’ють
прокляті заброди Живущу кров мою. О ні!
Живцем вдалося знищити одного з самовідданих синів
Батьківщини, але залишились й інші, які зможуть пронести жарину любові до
країни, вогонь мужньої звитяги. Вони зможуть побороти ворога, бо в серці їхнім
— палка любов до України, непереможне бажання перемогти ворога, подолати
світове зло. І ми повинні теж виступати, як онуки могутніх Прометеїв — наших
дідів, які дали нам таку долю, волю, незалежність. Нехай вогонь, який приніс
людині Прометей, горітиме в душі кожного з нас, і хай заіскряться то тут, то
там благородні вчинки на благо нашої України!
Похожие сочинения
| 
