Терновий вінець принца Гамлета

Людське буття, на жаль, має різні грані. Його таємниці й намагається розкри­ти у своїх п’єсах великий англійський драматург доби Відродження В. Шекспір, зокрема, у трагедії «Гамлет».

Як відомо із сюжету, у Данському королівстві панують підступність, лицемір­ство, ницість, але там є й сила, що здатна протистояти злу. Це — принц Гамлет. Принц навчався в Англії, у Віттенберзькому університеті, одному з найпрогресив- ніших навчальних закладів епохи. Саме там він сприйняв ідеали добра, правди, справедливості, поваги до людини. Гамлет цінував у людях розум і порядність. Саме тому його товаришем став не який-небудь августійший нащадок, а бідний, але розумний та чесний студент Гораціо.

Принц Гамлет розумний, благородний, чесний, правдивий. Це людина широ­кого, як на той час, світогляду. Він серйозно займався науками, добре знався на мистецтві, любив театр, захоплювався фехтуванням, пробував писати і це йому вдавалося. Він був здатен аналізувати явища життя та робити філософські узагаль­нення й висновки. Як різнобічну й глибокодумну людину данського принца хви­лює велике коло життєвих проблем. Це проблеми добра і зла, дружби, вірності, кохання й зради, сенсу буття і смерті, честі й помсти, людської гідності й ницості, питання мистецтва, зокрема театру.

Зрозумівши правду про все, що відбувається у королівстві, Гамлет вирішує бо­ротися. Га його боротьба з Клавдієм — це не тільки помста сина за вбивство бать­ка, це боротьба зі злом узагалі, під якою б личиною воно не приховувалося: за свою честь, за майбутнє держави. Прийнявши таке рішення, Гамлет переживає два конфлікти: зовнішній і внутрішній. Перший полягає у зіткненні його благородства з ницістю Клавдія та королівського двору. Другий — у душевній боротьбі із собою.

Все, що сталося під час поєдинку Гамлета з Лаертом, майстерно підготовле­ного Клавдієм, цілком викрило підступність короля, і придворні впевнилися у ві­роломстві тирана. Злодій покараний, але й самого принца смертельно поранено. Помираючи, він просить Гораціо розповісти людям правду, яка поки що прихо­вана від них. Принц до останнього вірив у перемогу істини.

Але Гамлет, на жаль, не зміг виправити «звихнутий час». Трагедія принца по­лягає у тому, що, розуміючи необхідність боротьби із злом, духовно готовий до неї, він залишився самотнім і не знав, як здійснити своє призначення. Його час ще просто не настав. Він міг би стати героєм тієї епохи, яка відчуває потребу в мислителях, художниках, творцях. Епохи, що не бажає крові, якої було так ба­гато у трагедії. Епохи, що ґрунтується на основах справедливості. Поки що про такий час можна лише мріяти.