До роману Ф. М. ДостоЕвського «Злочин і кара»

. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу^ описуючи Петербург?

При описі «серединних вулиць» Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як «у будинку без квати­рок». Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мармела­дова («нікуди піти людині»), символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості (доля Сонечки), народжує нелюдсь­кі теорії. Саме в таких умовах могла народитися «ідея» Раскольникова про право сильної особистості панувати «над всією ницістю дрижачою». Згущення фарб три­має читача в страшній напрузі.

2 Як народилася в Раскольникова думка про убивство старої? Чи легко він прийняв її?

Зустрічі на вулицях міста, у трактирі, з дівчинкою на бульварі болісно відзива­ються в душі Раскольникова. Його обурює порочність людей, підлість суспільства. Від окремих фактів він іде до узагальнень, переконуючи себе, що задуманий ним злочин не суперечить людським законам, він морально дозволений. Тому його заполонила ідея про право сильної особистості «переступити закон», тобто він фі­лософськи обґрунтував своє рішення.

3.     Який мотив злочину серед тих, які Раскольников назвав Соні, є провідним?

4.     Як починається «покарання» героя ? Як і чому змінилося його життя після убив­ства?

5.     Що зрозумів Раскольников під час зустрічі з матір ’ю і сестрою ?

6.     Чому після убивства старої і Лизавети Соня Мармеладова стає йому ближчою за усіх?

7.     Яке місце в романі посідають Лужин і Свидригайлов ?

8.     Чому Раскольников не зможе жити за лужинським принципом «усе дозволено» ? Лужин для себе одного готовий переступити через усе. Інші люди для нього —

засіб для досягнення своїх егоїстичних цілей. Це людина абсолютно аморальна.

1 письменник підкреслює, що в умовах розвитку капіталізму процвітання лужи- них так само неминуче, як і загибель мармеладових. Раскольников не карний злочинець. Він не може «возлюбити лише самого себе», а його самоаналіз показує весь жах вчиненого і неможливість для нього, Раскольникова, «переступити» зако­ни людської моралі.

9.     У чому кається Раскольников: у тому, що бабку вбив, або в тому, що не зміг стати настільки сильним, щоб знехтувати докорами сумління? Чому він у всьому зізнається ?

10.    На що розраховує Порфирій Петрович?

На те, що «натура» героя виявиться складнішою і людянішою, ніж його «тео­рія». Цей розрахунок виявився правильним. Так Раскольников прийшов до Сонеч- чиної правди, до думки про те, що треба упокоритися і терпіти.

11.    У чому бачить Достоєвський шлях до загальнолюдського братерства ?

12.    У чому відмінність «Злочину і кари» від детективних романів?

Насамперед у тому, що автор досліджує не обставини злочину, а його мотиви,

і приходить до найглибших філософських висновків, довівши, що ідея права си­льної особистості може виникнути тільки на неблагополучному соціальному тлі, в умовах несправедливого суспільного укладу, що ця ідея, фашистська за своєю суттю, нелюдська. Головні питання, що ставить роман, не що, не як, а чому.

У детективному романі головне — сюжет, а в «Злочині і карі» — неспокійно пульсуюча думка гуманіста і філософа, що шукає шлях до загальнолюдської правди.