Наскільки Е сучасним герой Бальзака Гобсек?

Повість «Гобсек», написану в 1830 році, можна вважати початковим зерном, з якого виростає вся гігантська «Людська комедія» Бальзака. Образ Гобсека — один з яскравих людських типів, що зустрічаються не тільки у творчості Бальзака, але й у сучасному житті. Одне з переконань Гобсека, що добре пізнав у молоді роки життя й об’їздив багато країн, полягає в тому, що «людина скрізь однакова»: скрізь іде боротьба між бідними і багатими. І в цій боротьбі «краще самому давити, ніж дозволяти, щоб тебе давили». Через 170 років після виходу повісті можна додати, що людина «однакова» не тільки «скрізь», але і завжди, поки золото, гроші є «духовною сутністю суспільства». Марнолюбне прагнення людини не відстати від інших змушує приносити в жертву «золотому ідолу» багато життєвих цінностей.

Гобсек — французький лихвар, мільйонер. Син голландця і єврейки, він про­вів романтично бідну юність. «Зморшки його жовтуватого чола зберігали таємни­цю страшних випробувань, раптових жахливих подій, несподіваних удач». Про його авантюрне життя мало хто знав. На початку повісті Гобсек з’являється перед нами у вигляді мовчазного, обережного дідка, сухенького і непомітного. Він дає позички під відсотки людям, що потрапили у важку ситуацію. В угодах із клієнта­ми він чесний, але невблаганний. Лихвар нажив величезний статок — сімдесят мільйонів франків. Але він не витрачає своїх багатств. Гобсек живе в невеликій квартирі зі злидарською обстановкою, харчується дешевим супом, майже ні з ким не спілкується, крім клієнтів, ніде не буває. З усіх радощів життя він обрав одну — владу над іншими людьми, яку йому дають накопичене багатство і ремесло лихва­ря. «Я володію світом, а світ не має влади наді мною», — каже він в одному зі своїх монологів. І неважливо, що світ для нього давно звузився до розмірів убогої ква­ртири, а сам «владар» перетворився на «безстатеву істоту», людину-векселя, на «золотого ідола». «Чи знає він, що у світі є почуття, кохання, щастя?» — запитує Дервіль. Напевно, знає. Але цінність їх для нього зблякла в порівнянні з владою над людьми, яку дають гроші. У погоні за ними він висушив свою душу, втратив свої здібності, розчарувався в усьому, крім золота.

Без сумніву, образ Гобсека має гротескний характер. Його риси: скнарість, нечутливість, пристрасть до накопичення — доведені до абсурду. Але вони не зникли зі смертю Гобсека. Ім’я бальзаківського героя стало загальним в одному ряду з Плюшкіним, Скупим лицарем. Філософію Гобсека розділяють багато лю­дей, інші ж, без усякої «філософії», повторюють його шлях, присвятивши своє життя накопиченню, забуваючи не тільки про близьких людей, але і про власне життя, де не залишилося місця нічому, крім грошей.

Наші сучасники продовжують грати нові драматичні ролі в «Людській комедії» Бальзака. Одним досить перевершити в умінні жити свого сусіда, іншим потрібно перекроювати карти світу, убивати і грабувати, щоб задовольнити свої марнолюб- ні амбіції. І роблять вони це, як і Гобсек, з великим артистизмом. Сьогоднішнього Гобсека можна зустріти й у масці обивателя, і масці політика і дільця, і в масці жебрака в переході метро. Та й у світі нашім, як у часи Гобсека, уживаються і величезна енергія, могутній розум, смак до життя, і мертва холодність, нечутли­вість, жорстокість і дріб’язковість. І він усе більше стає схожим на світ Гобсека в старості.