|
«З родини йде життя
людини», — твердить народна мудрість. Українська назва сім’ї — родина —
підкреслює її значення та витоки, тому що сім’я формувалася на основі роду.
У далекому минулому
нашої прабатьківщини сім’ї були великими, основою суспільного устрою був
матріархат. Жінка відігравала провідну роль у господарстві. Пізніше на зміну
матріархату прийшов патріархат, а потім сім’я стала одношлюбною (чоловік —
жінка).
Українська сім’я
мала свої особливості. З економічних міркувань найчастіше жили великими
родинами. Чоловік мав пріоритет у господарстві, але головувала все ж таки
дружина. Про це говорить і народне прислів’я: «Чоловік за один кут хату
тримає, а жінка за три». В основі подружжя лежали дружні, товариські взаємини.
Найбільше цінувалися вірність, повага, працелюбність, щирість у почуттях.
Розрізняли чоловічу й жіночу роботу. Діти також були активними помічниками
батьків (доглядали худобу, допомагали в полі, дівчата вишивали, пряли, ткали).
Велика увага
приділялася вихованню дітей, їм передавали шанобливе ставлення до книжок,
школи, вчителів. У кожній хаті на почесному місці були Біблія, Псалтир, бо
християнських заповідей суворо дотримувалися в житті. Усе це створювало
лагідну здорову атмосферу української родини.
Своєю поведінкою
батьки виховували дітей, у спільних родинних та християнських святах
передавався народний досвід, звичаї, культура. Пісні, перекази, легенди
супроводжували членів родини в побуті, дозвіллі, праці.
Діти зростали
вдячними, поважали батьків, доглядали і піклувалися про них.
Взагалі все це
сприяло тому, що українські сім’ї були надзвичайно міцними, гармонійними,
щасливими. Сучасному поколінню є чому навчитись у своїх предків, бо, на жаль,
багато сімей нині розпадається, страждають діти, їх батьки. Можливо, це
відбувається через втрату духовного зв’язку поколінь. Треба відроджувати духовність,
культуру, віру в щасливе майбутнє всіх нас. Хочеться побажати, щоб люди
оберігали свої сім’ї та дарували один одному приємні почуття.
Похожие сочинения
|