Життя і творчість Шарля Бодлера

...Бодлер, я думаю про вас.

77. Антокольський

Для багатьох поколінь читачів французький поет Шарль Бодлер залишається самотнім мрійником, романтичною примарою на вулицях світового міста, що че­кає вночі заблукалу таємничу красу.

Бодлер — попередник цілого напрямку в літературі і мистецтві, що одержало назву «декаданс». Він першим відчув прихід кризи в духовній культурі кінця XIX — початку XX століття і розповів про це своїм сучасникам.

Майбутній поет починав як журналіст і літературний критик. Він відкрив своїм співвітчизникам талант Делакруа, музику Вагнера і книги Едгара По. Уже цим він заслужив визнання і зробив крок у майбутнє. Але головною справою його життя став збірник віршів «Квіти зла», що так і залишився єдиною поетичною книгою поета.

Книга викликала скандал: проти автора була порушена кримінальна справа, а залишки тиражу арештовані. Але книга вже розійшлася і принесла популярність автору. Вона вражала читача своєю нестримною відвертістю, що не зупинялася ні перед чим. Поет, не злякавшися зобразити в непривабливому вигляді себе, безжа­лісно показував відворотне обличчя життя:

Глупость, грех, беззаконний, законний разбой

Растлевают нас, точат и душу, и тело.

И, как нищие — вшей, ми всю жизнь отупело

Угрьізения совести кормим собой.

Слабо наше раскаянье, грех наш упрям.

Ми вину признаєм ради щедрой наградьі,

Слезьі смоют все пятна — так кажется нам.

Такі вірші, як «Падло», «Танок смерті», звучать як виклик суспільству і його моралі. На сторінках «БСвітів зла» ми бачимо поета, жорстокого без міри, із шале­ною уявою і непримиренною ворожнечею до усього, що його оточує.

у вірші «Альбатрос» Бодлер порівнює поетів з гордими птахами океану, що ширяють «под уірозой, в урагане над праздной толпой»:

Так, Позт, тьі паришь над грозой в океане,

Недоступньїй для стрел, непокорньїй судьбе.

Но ходить по земле среди свиста и брани Исполинские крьшья мешают тебе.

Дух поета завжди спрямований «в сияющую даль, в заоблачньїй простор, в надзвездньїе таинственньїе сферьі».

Блажен, кто, отряхнув земли уньшьій прах.

Оставив мир скорбей коснеть в тумане мглистом,

Взмьівает гордо ввьісь, пльївет в зфире чистом На мощньїх, широко раскинутьіх крьшах, —

пише поет у вірші «Натхнення». У творчості Бодлера живе ворожість до усього, що руйнує красу. Мрія про перемогу краси була так само сильна в його душі, як і ворожість до усього, що її нищить, у вірші «Гімн красі» поет прямо звертається до неї, як до своєї коханої:

И что мне, рождена тьі светом или тьмою,

Когда с одной тобой, о вечньїй мой кумир —

О ритм, о цвет, о звук! — когда с одной тобою Не так печальна жизнь, не так ужасен мир.

Умонастрій Бодлера пізніше відбився в поезії французьких поетів-символістів. Вони успадкували від нього і романтичну пристрасть до краси, і бездоганність стилю, і строгість рими, і дивовижний звукопис. Але внутрішній світ Рембо, Мал- ларме й інших поетів, що пішли за Бодлером, буде ще похмурішим, приреченим і неприкаяним...