Четверг, 08 Декабрь 2016, 02:07
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 5 клас Добавить сочинение

Що розповіла маленька розбійниця (за казкою «Снігова Королева»)

З раннього дитинства мені подобалися жорстокі забави. Мені неважко було по­лоскотати ножем північного оленя. У мене жила добра сотня голубів. Здавалося, це свідчило про мою любов до птахів, але це було не так. Якось я схопила одного голуба і так трусонула, що він аж забив крильцями. Після цього я дуже довго смі­ялася. Я вважала таку поведінку нормальною. Адже я жила в оточенні придорож­ніх розбійників. Ватажком цих розбійників була моя рідна мати. Я гадаю, що вона мене по-своєму любила. Вона потурала моїм диким витівкам. Наприклад, я могла безкарно укусити її за вухо. Коли до рук розбійників потрапила моя однолітка, дів­чинка Герда, і я побажала, щоб вона жила зі мною, матір також мені не відмовила. Герда виховувалася зовсім не так, як я. Саме спілкуючись з Гердою, я дізналася, що таке любов, доброта, безкорисливість, жалість. Якщо північний олень мене боявся, то Герду він щиро полюбив. Скажу правду, я почала заздрити Герді. Чому голубі, олень люблять її, а не мене? Хоча, з іншого боку, чому заздрити? Герда втратила свого друга Кая, якого полонила Снігова Королева. І Герда сумувала. А що доброго в тому, що людина сумує? Хіба цьому заздрять? Але я заздрила.

До зустрічі з Гердою я не знала, що таке любов і дружба, а ця дівчинка знала. Вона вирушила в небезпечні мандри, щоб врятувати цього хлопчиська. А я б так, мабуть, не змогла. А може, це не заздрість? Під впливом Герди я сама почала по­ступово відчувати співчуття та жаль. Я вирішила допомогти Герді. Я її відпусти­ла, хоча розлучатися з нею мені було важко, бо я прихилилася до неї. Я віддала їй оленя, щось з одягу, їжі.

Герда продовжила мандри, а я залишилася на самоті. Втім, поруч зі мною були мої голуби, мати-розбійниця. ГЦодня я бачила обличчя розбійників, але дивилася на них іншими очима. Може, це були очі Герди. Я почала розуміти, що на чужо­му нещасті свого не матимеш, що не можна жити за чужий кошт, що жорстокість нікого не втішає. Я вирішила почати нове життя. Потай від розбійників я сама ви­рушила мандрувати, щоб у міру своїх сил допомагати тим, хто потребуватиме моєї підтримки. Може, колись моя допомога знадобиться і моїй матері — я не відмовлю їй. Зараз я почуваю себе іншою людиною. Може, і мені пощастить, як Герді, і я зу­стріну на своєму життєвому шляху справжнього друга.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 5 клас | Добавил: 00dima (23 Май 2016) | Просмотров: 61 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016