Суббота, 21 Октябрь 2017, 17:36
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 36
Гостей: 36
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 5 клас Добавить сочинение

Кіт із собачим ім’ям (оповідання з власного досвіду з описом тварини)

У нашому дев’ятиповерховому будинку багато різних звірів. У мого друга Мирослава живе бульдог Гамлет. Пса любить дворова дітвора, він з дітлаха­ми охоче гуляє і навіть фотографується. Про котів і говорити не варто. Майже на кожному поверсі є свій квартирний кіт або кішка. А ось справжнього пів­ня тримають у сімнадцятій квартирі, але в сусідньому під’їзді. Півню на лоджії цієї квартири обладнали спеціальний вольєр. Кажуть, що хазяїн за фахом вете­ринар. Може, це дворове прізвисько, насамперед тому, що сусід Віктор Мико­лайович полюбляє сільську живність. У нього в лоджії ще є двоє кролів. Отаке! На даху нашого будинку хтось облаштував голубник. Не дім — зоопарк якийсь! Лише мені до останнього часу нічим було хвастатись. Мати категорично запере­чувала, щоб у нашій квартирі жив хтось: кіт чи собака. Одного разу наше жит­тя змінилось.

Хтось під дверима залишив коробку з-під взуття. А в ній ми виявили білу пухнасту кульку.

— Та це ж кошеня! — радісно крикнула я. — Хтось нам подарував його. І що з ним робитимемо?

— Гарний подарунок, — сказала мама. — Тільки хто ж так робить! Підкину­ли — та й годі!

Не знаю, що сталося з мамою, але кошенятко в коробці ми внесли до квар­тири.

Кошенятко було ще таке мале, що навіть не могло пити з блюдечка. Дове­лося годувати з соски. Одне око у кошеняти чомусь довго не відкривалося. На­звали його Шариком.

Минав час. Наш Шарик перетворився на солідного кота. Коли ми виводи­ли його на прогулянку, одягали нашийник. Здавалось, Шарик з гордістю носив свою білу шубку. Коли під час прогулянки на нашому шляху траплялась калю­жа, Шарик зупинявся, бридливо трусив лапою, іноді навіть чхав і, піднімаючи свою гостру здивовану мордочку з довгими вусами, дивився на нас великими зеленими очима. Він немов питав нас, що ми загубили в калюжі, і ми повертали назад. Хлопці сміялися, коли бачили кота у нашийнику. Мирослав казав: «На­віть мій Гамлет на прогулянці звик без нашийника. А тут якийсь кіт!..» Але не­забаром Шарик примусив дворових хлопців ставитися до нього з повагою.

Якось під час прогулянки звідкілясь до нас з гавканням кинувся дворовий собака. Шарик грізно зашипів, біла шерстка здибилась, очі зробились вузькі і, здавалося, з них ось-ось полетять блискавки. Собака відступився, кіт гордови­то повів нас далі.

— Недарма коту дали собаче ім’я, — з посмішкою сказала якась старенька сусідка, що відпочивала на лавці.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 5 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 27 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017