Воскресенье, 25 Июнь 2017, 02:07
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 5 клас Добавить сочинение

Ведмежатко під дощем (опис іграшки)

Я люблю іграшки. У мене вдома найсправжнісінький зоопарк. Є тут зроблені зі шматочків хутра і плюшу заєць, лисиця, собака, жирафа і навіть слон, але він чомусь малинового кольору. Мої гості на нього завжди звертають увагу. «Цей слон явно не з Індії», — пожартувала одного разу моя подруга Аліса. Ми сидимо за однією партою і завжди все робимо разом та ніколи не сваримось. «А може, його перефарбувати, щоб не так було смішно, — запропонувала Аліса. — Це ж треба, малиновий слон!» Сказано — зроблено. Взяли ми мамину фарбу для во­лосся, і слон з малинового зробився чорним. Стало ще кумедніше. «Якби не хо­бот, точнісінько наш дворовий пес Рекс», — сміялася Аліса. Але, коли прийшла мама, нам було вже не до жартів...

А ось чим я насправді пишаюсь, так це цілою колекцією іграшкових ведме­диків. Яких тільки ведмедиків у мене немає! І велетень — мені до талії — і зовсім маленький. Його я прилаштувала на мій шкільний ранець. Але найулюбленіший мій ведмідь з’явився в моїй кімнаті нещодавно.

Усе було так. Ми з мамою поверталися з ринку додому. Як завжди, ми йшли повз довгий ряд вуличних торговців, які продавали усяку всячину. Починало до­щити. Перші краплі підганяли нас, але я зупинилася біля немолодої жінки, що продавала іграшки. Діти її, мабуть, стали дорослими, іграшки виявилися зайви­ми. Вони акуратно стояли поряд одна з одною. Тут були й ляльки з традицій­ними бантами, пупси, дерев’яна вантажівка... І над цим усім багатством хазяйка навісила парасольку. Жінка, мабуть, сама не сподівалася, що іграшки хтось ку­пить. Лише одна іграшка наче була позбавлена уваги хазяйки. Це було ведме­жатко, якому не знайшлось місця під парасолькою. Воно було таким сумним! Руда шубка в деяких місцях попротиралась, одне вухо колись відгриз кіт чи пес. Колись у ведмежатка були білі п’яти, а зараз — потемніли. Очі були великі, тем­ні, блискучі, очі-намистинки, і такі сумні. Здавалося, ведмідь чимало змок під дощем, і краплі на очах нагадували сльози.

—    Мамо, купи мені, будь ласка, того ведмежатка, — тихо попросила я.

—    Він старий. Скільки дітей тримали його! Навіщо він тобі?

— Вам не треба купувати іграшку, — раптом сказала жінка, — я її вам по­дарую...

Я йшла додому з ведмедем, притискуючи його до грудей, немов найдорого- ціннішу річ. Не знаю, як це сталося, але ведмідь в одну мить зробився для мене найулюбленішим. Ось і зараз він сидить у моїй кімнаті на видному місці — на письмовому столі поруч із телефоном і хитро поблискує очима.

Я назвала ведмежатко Бебі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 5 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 9 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017