Вторник, 17 Октябрь 2017, 22:31
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 5 клас Добавить сочинение

Сумна сорока (випадок із жипя)

Біля нашого будинку є пустир, який уподобали собаки, що здичавіли. Здава­лося, вони збиралися там зі всієї округи. Серед цієї зграї був головний. Місцеві жителі дали йому ім’я Каштан. Це був величезний рудий пес, з білими шшмами на міцних лапах і великій голові. Ми ніколи не бачіши його наодинці. Його за­вжди супроводжував почет. Вирізнявся пес Василь. Його тіло було видовженим, лапи куці, товсті, довгі обвислі вуха, хвіст бубликом. Василь теж був рудий, але в його хутрі переважали світлі тони. Він віддано дивився на Каштана, і коли тому було ліньки, сам наводив порядок у собачій спільноті. Лагіднішими здавалися два чорні собаки-близнюки. Обидва худорляві, з короткими гострими вухами, тривожними очима. Хоча собаки до нас звикли, ми завжди з побоюванням про­ходили повз них і намагалися якось нагодувати тварин.

Одного разу в неділю ми вийшли на прогулянку, взявши з собою дещо для собак. Це були курячі кістки й шматочки хліба. Собаки жадібно накинулися на їжу. Але ось ми помітили на сухім стовбурі дерева, що вже давно впало, сороку. Птах немовби з заздрістю дивився на собак.

— Теж зголодніла, — напівголосно промовила Маша.

— У мене є печиво, — дивлячись на сороку згадав я.

— Пригости її, — запропонувала Маша.

— Невже сорока їстиме печиво? — здивувався Микола.

— Сорока — птаха всеїдний, — поділилася своїми знаннями відмінниця Маша. — Сорока їсть усе. Дай їй печиво.

Тим часом сорока не відлітала, продовжуючи сумно дивитися, як собаки ла­сують. Ми кинули сороці печиво, але моторний Каштан на льоту перехопив його.

— Мабуть, не вдасться побалувати сороку, — зітхнув я.

Але нам допоміг випадок. Наш сусід Віктор Іванович привів на пустир свого Річа. Побачивши домашнього пса, дикі собаки вчинили такий ґвалт і вирішили показати, хто насправді на пустирі хазяїн. Вони кинулися за непроханим гостем, але раптом на півдорозі зупинилися. Продовжуючи люто гавкати, вони не нава­жилися наблизитися до Віктора Івановича і Річа. І тоді ми скористалися момен­том: стали кидати печиво сороці. Але вона навіть не поворухнулася.

— Боягузка дурненька. Бери, доки немає собак, — сказав хтось із нас.

— Давайте відійдемо, може, ми її самі лякаємо, — запропонувала Маша.

Коли деякий час по тому ми озирнулися, то побачили сороку, яка підбира­ла печиво.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 5 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 24 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017