Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

«Як ти житимеш?» (Діалог Толі з його совістю за твором В. Винниченка «Федько-халамидник»)

—    Ну, як тобі, Толю, грається з чижиком?

—    Добре грається. А ти хто?

—    Я — твоя совість.

—  А що ти маєш проти того, що я став власником Федькового чижика? Адже я його виграв, тож він мій. Мені його віддала тітка Іваниха.

—  Але за яких обставин ти одержав чижика? Федько трагічно загинув на річ­ці, рятуючи тебе. А в суперечці він не програв. Ти пам’ятаєш, про що ви спере­чалися?

—  Звичайно. На нашій річці почався льодохід. І Федько похвалився, що за­просто перейде по крижинах, що відкололися, з одного берега на інший. Федько і сказав мені: «Як перейду, даси мені свій ножик, що з костяною ручкою. А як не перейду, я тобі дам свого чижика». Мені чижика не хотілося, але я згодився.

—    Ну і як же розвивалися подальші події? Чи, може, ти скажеш, що забув?

—  Чудово пам’ятаю. Федько заздалегідь приготував палицю, стрибнув на лід і, наче пробуючи його, почав перестрибувати з крижини на крижину.

—    То йому все ж таки вдалося переправитися на інший бік?

—    Звісно, вдалося. Він і повернувся до нас по кризі.

—  Виходить, Федько не програв? Чого мовчиш? Нема що казати? Ти збрехав Федьковій матері? Щоб і ножик з костяною ручкою у тебе залишився, і чижика одержати? І з чижиком ти почав гратися в ту мить, коли Федькова труна сховала­ся за рогом вулиці й не було вже нікого видно.

—    А що тут такого?

—    Ти мусив провести Федька в останню путь. Він загинув, рятуючи твоє життя.

—  По-перше, мені мама суворо наказала не виходити на вулицю до хлопців. По-друге, цей халамидник постійно спокушав мене, і я приходив додому забруд­нений, подраний, із розбитим носом. Він завжди задирався до мене. І якщо б не це, не Федькові насмішки, глузування, я не стрибнув би на кригу, і Федькові не треба було б мене рятувати.

—  Але ти залишився жити, а хлопця немає. І батькам своїм ти не сказав прав­ди, у своїй смертельній пригоді ти звинуватив Федька, навіть сказав те, чого не було, — що Федько штовхнув тебе на кригу. А він тебе і перед батьками твоїми врятував, коли побачив, що ти ось-ось почнеш плакати. Ти, Толю, спаплюжив його ім’я. І навіть після смерті Федькової не каєшся.

—  Зате мій татко багатий. Повірили мені, а не цьому халамиднику. Не докоряй мені, совісте, у мене все гаразд.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 35 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016