Среда, 07 Декабрь 2016, 10:38
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 40
Гостей: 40
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

Дитинство - чарівна та казкова країна (лірична сповідь за мотивами твору 0. Довженка «Зачарована Десна»)

Ви чули, як розмовляють коні? Відповідь на це питання легко вгадати. Якщо вони й розмовляють своєю мовою, то вона зрозуміла лише їм. Людина може здо­гадуватися про їхній настрій, про фізичний стан та про будь-що. А ось маленький хлопчик Сашко, герой кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна», чудово розу­мів, про що розмовляли коні проміж собою. Вірите чи ні, але це було так.

Жив Сашко у селі на березі чарівної Десни. Місця ці з повним правом можна назвати раєм на землі. Бувало, звалить дрімота хлопця на березі під дубом, і со­лодкі бачить сни дитина. А коли прокинеться — не зрозуміє одразу, сон це чи дій­сність: «Прокидаюсь я на березі Десни під дубом. Сонце високо... Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — усе блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солод­ка... Потім стрибаю на кручу і гайда по сінокосу. І вже я не ходжу, а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи...»

А вночі теж рідне село дивує своєю красою. І ось якось уночі, лежачи на сіні, дивлячись на зорі, Сашко підслухав розмову коней. Кожен, хто жив або живе у селі, розуміє, яку важку роботу виконують вони: коні і плугатарі, ваговози. І не завжди людина ставиться до коней із вдячністю, зривається, іноді коням діста­ється уразливий удар батога. Проте в селі ні люди, ні коні не можуть жити один без одного.

Так от, Сашко одного разу підслухав розмову коней. Це сталося «після ден­ної важкої праці». Коні жалілися один одному на батька Сашка, який не стри­мує себе, б’є їх. Вони згадували своїх пращурів, казали про те, що вони самі мали крила, а зараз їхня душа «пригноблена його недобротою». Коні і звинувачували батька Сашка, свого хазяїна, і водночас співчували йому: «...він б’є недолю свою». Тягнибіда, кінь у минулому сильний, казав Мураю: «Худі ми, коростяві, і сили в нас мало... А натура в нього старовинна, геройська, хіба йому таких треба, як ми? Учора, коли... він трощив мене... кричав..., як лев, помітив я в його очах страж­дання, та таке палке, бездонно глибоченне, — куди там наше! І я подумав: і тобі болить, проклятий, бідний чоловіче!»

Оскільки розмова була вночі, важко вже сказати, чи дійсно Сашко розумів суть «мови коней», може, йому наснилося. Але не побачив він уві сні історії з во­роною, яка наче розуміла, що потрібно людям і про що вони розмовляють. Ця ворона пророкувала, коли наближався дощ, і люди за її особливим голосом розу­міли: зараз буде дощ. Ворона була розумною. Може, саме за це дядько Самійло і недолюблював її, і ганяв. Він не володів особливими талантами, а ось косар був неперевершений. Може, ворона саме його попереджувала, коли буде непогода — злива, гроза, — щоб він не забарився у полі і вчасно встиг сховатися від негоди. А дядько Самійло вважав, що його вчити не треба, і дратувався, коли ворона щоразу віщувала негоду. Треба додати, що вона ніколи не помилялася в своїх пророцтвах.

Розумна ворона приваблювала увагу Сашка, як і коні, що розмовляли. Чи та­кою розумною була ворона, чи ні — важко нам судити. Також нам важко мірку­вати і про те, що справді Сашко розумів мову коней. Але в одному ми можемо бути твердо впевненими: незвичайними були не коні, не ворона, а сам маленький сільський хлопчик. Він був обдарованою людиною, мав незвичайний талант диву­ватися з навколишнього світу, бачити щось чарівне у буденних речах. У своїй уяві він птахів і тварин прирівнював до людини. Та що там живі істоти! Він наділяв талантами навіть знаряддя праці. У звуках, які видавала коса під час сінокосу на луговому різнотрав’ї, він чув не чиркання металу об стеблини, а музику. Вже до­рослим він каже: «Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи. Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху — косовицю».

Нехай би О. Довженко нічого більше не розповів про цього надзвичайного хлопчика, але ми впевнені, що із країни дитинства ця дитина вийшла неабиякою особистістю. Очевидно, він міг стати чудовим живописцем, музикантом, поетом...

Ми знаємо, хто цей хлопчик Сашко — це геніальний Довженко розповів у «За­чарованій Десні» про власне дитинство. І нас, дійсно, не дивує той факт, яким чином народжуються такі генії, як О. Довженко. Все починається в дитинстві — в цій казковій і неповторній країні...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 43 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016